«Наші вівці». Що та як говорить Лукашенко
Приниження, знецінення, прямі образи — все це було в промови Лукашенка і раніше, але зараз, під час протестів, посилилося
Російський стендап-комік Денис Чужой на своїй сторінці в Твіттері написав гіркий жарт про протести в Білорусі: як ніби діти з сусіднього класу вирішили наваляти гопнику, який вже всіх дістав, а ми чекаємо, що наш після дев’ятого класу піде.
У цьому комедійному порівнянні - різниця в тому, як реагують на багаторічні образи почуття власної гідності білоруси і росіяни.
В який момент мова, на якій влада розмовляє з суспільством, стає образливою і неприйнятною?
Олександр Лукашенко опанував вербальне мистецтво так званої «нової щирості» давно.
Про народ він говорив: «Що ви з ними панькаєтеся?» «Навіщо вам валюта? В Єгипет захотілося?»
А ще — дорікав білорусів за нахабство, панікерство, крадіжку, покупку дорогих машин і прагнення нажитися за рахунок держави.
Але своєрідним символом цього «новощирого» словника стало слово «народець», яке часто згадують саме в ці дні. Воно стало популярним ще сім років тому: тоді, у вересні 2013 року, Лукашенко розповідав, як «народець побіг в обмінники» і поклав на людей провину за валютну кризу.
І ось тепер цей «народець», до якого так зневажливо звертався вождь, раптом відкинув суфікс покірності і вийшов на вулиці як народ. Виявилося, що беззмінний президент за 26 років так і не зрозумів до кінця свого «народу».
Приниження, знецінення, прямі образи — все це було в промови Лукашенка і раніше, але зараз, під час протестів, посилилося. Наприклад, протестуючих він назвав вівцями: «Ми відфіксували дзвінки з-за кордону. З Польщі, Великобританії та Чехії були дзвінки, управляли нашими, вибачте мене, вівцями: вони не розуміють, що роблять, і ними починають вже управляти».
Ще одна характеристика протестуючих — «безробітні з кримінальним минулим» — образила дуже багатьох білорусів, як і слова про те, що на мітинги ходять наркомани і п’яниці.
До такого звернення давно звикли і росіяни. Це росіянам президент говорив, що мітингувальники мають білі стрічки, схожі на презервативи. Це росіянам говорили, що держава не просила їх народжувати і що можна прожити на одних «макарошках». Це росіян, що виходили на сміттєві бунти, називали «шелупонь». Це росіянам говорили, що вони скотобаза, якщо живуть в хрущовках, обзивали активістів «козлами» і «екскрементами», а незадоволеним станом доріг і тротуарів говорили: «Я тебе зараз в рило хлопну».
Російські чиновники вже давно спілкуються з народом як з народцем — в режимі постійних образ. Але в Росії відкинути зневажливий суфікс поки не поспішають. Точка кипіння, після якої погодитися з тим, що ти «шелупонь» і скотобаза, вже неможливо, поки не настала.
Зате це сталося в Мінську.
«А хто там йде по болотах і лісах
Величезним таким натовпом?" - питав білоруський поет Янка Купала.
«— Білоруси.
А що вони несуть на худих плечах,
Що підняли вони на худих руках?
— Свою кривду.
А чого ж тепер захотілося їм,
Пригнобленим століття, їм, сліпим і глухим?
— Людьми зватися".
Колонка опублікована в блогах на сайті Української служби Голосу Америки. Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки»
Друкується з дозволу автора та видання
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ