Кейс Маріуполя. З чого починаються європейські цінності
Рівність та доступність — це європейські цінності, які стали основою трансформації Маріуполя
Місто на східному кордоні України поставило амбітну мету — зробити безбар'єрність новою нормою суспільства, реалізувавши європейські цінності на практиці.
Системні дії
Радянська система залишила нам у спадок не лише проблеми в економіці, але й у менталітеті. Однією з них було ігнорування людей з інвалідністю. Цих людей просто не помічали, не приділяли увагу їх повноцінній інтеграції в громаду, а про доступність міської інфраструктури взагалі мова не йшла.
Шість років тому Маріуполь став на шлях розвитку міста з європейськими цінностями. На той час у ньому ще чули звуки обстрілів, але все ж вирішили будувати сучасне місто. Нехай це і виглядало тоді як нездійсненна мрія, та ми поставили собі за мету розвиватися, виходячи з потреб усіх верств населення, — так, щоб і мешканцям міста, і гостям у Маріуполі було комфортно.
Європейські цінності починаються з уваги до потреб кожної людини, в тому числі - з інвалідністю. І тоді, і сьогодні побудова міста без бар'єрів — це виклик для кожної громади зокрема і для всієї країни в цілому. Це важка праця, яка потребує інвестицій, інфраструктурних змін і ключове — політичної волі.
Безумовно, щоб будувати європейський безбар'єрний простір, потрібні системні дії. Це мають бути не хаотичні пандуси для «картинки» та піару, а чітко прописані стратегічні кроки — для впевненого досягнення поставленої мети. Але ж одна справа прописати, а інша — втілити в життя. З чого стартувати?
Зміни в місті почалися з тих об'єктів, які були першими в черзі на реконструкцію. Школи, лікарні, центри надання адміністративних послуг, — принципи доступності закладалися у все, що перебудовували та модернізували. Таким чином, разом з переродженням інфраструктури у місті почалося формування нових цінностей.
Так, коли в 2019 році почалася реконструкція найбільшого в Україні центру соціальних послуг Мультицентр, ми внесли елементи доступності як обов’язкові: зробили пандуси та встановили спеціальний ліфт для людей з інвалідністю. Для людей з проблемами слуху у місті введено окремий сервіс — вони можуть тепер спілкуватися через онлайн-перекладача. Адміністратор через скайп-зв'язок вмикає на планшеті перекладача жестової мови, який перекладає те, що говорять обоє: і людина з порушеннями слуху, і адміністратор, — тобто одразу здійснюється прямий і зворотній переклад. При кожному капітальному ремонті доріг створюємо спеціальні з'їзди, укладаємо тактильну плитку, встановлюємо звукові сигналізатори. Не так давно розпочало свою роботу соціальне таксі, яке має спеціальне обладнання для людей з особливими потребами. Викликати його можна через мобільний номер чи міський контакт-центр.
Безбар'єрність — нова норма суспільства
Зараз наше нове завдання — створити умови для доступу всіх послуг та сервісів для кожного. Тому Маріуполь приєднався до ініціативи першої леді України Олени Зеленської Без бар'єрів — великого проєкту, покликаного почути тих, хто стикається з бар'єрами у повсякденному житті, і нарешті зробити крок до побудови по-справжньому європейського суспільства. У моїй родині були люди, що потребували такої щоденної допомоги, тому я послідовно відстоюю принципи доступності та безбар'єрності. І я не втомлюся докладати зусиль, аби Маріуполь став містом-провідником цих ідей.
Звісно, доступність, як і комфорт — мета кожного міста, але втілити її в життя непросто, про що свідчать попередні шість років нашої роботи. Маріуполь має вже кілька успішних кейсів з цього питання. Ми готові ділитися цими напрацюваннями з іншими містами. Я щиро вірю, що така співпраця збагатить і наші міста, і країну в цілому.
Перший кейс — діалог. Завдання надати доступ до всіх послуг для кожного — наш спільний виклик: і для управлінців, і для городян. І до нього треба підійти разом, через діалог. Так, кожен проєкт має обговорюватися з комітетом доступності, куди входять люди з інвалідністю. Саме вони кажуть, що треба реалізувати для їх комфорту. У Маріуполі ця стратегія співпраці щоразу показує свою дієвість. Впевнений, в інших містах буде так само.
Другий — оновлення інфраструктури з врахуванням елементів доступності. Так, Маріуполь будує перший повноцінний інклюзивний басейн олімпійського рівня в Донецькій області. Спеціальні з'їзди на тротуарах, пандуси та спеціальні ліфти у всіх соціальних та культурних об'єктах, тактильна плитка, звукові сигналізатори, — це ключові елементи безбар'єрного простору для кожного міста.
Наступний кейс — безбар'єрне дитинство. Необхідно створити умови для дітей з інвалідністю. Це — крок до їх інтеграції та соціалізації, ключове — створення рівних умов для кожного. Для цього потрібно створювати сучасні центри реабілітації.
Четвертий крок — запровадження у місті соціального таксі. Бо, як ми вже пересвідчилися на попередніх проектах, недостатньо просто побудувати заклад за принципами доступності - треба ще створити умови, щоб людина з інвалідністю змогла до нього дістатися.
П'ятий кейс — забезпечення житла умовами доступності. Саме з під'їзду у власному будинку починається дорога кожної людини з інвалідністю. Треба зробити її безбар'єрною для кожного.
Кожен з цих кроків — великий виклик для кожного міста. Але я щиро вірю, що реалізувати ці амбітні цілі нам вдасться. Нам — це кожному з міст, яке ставить перед собою мету створити доступ до всіх послуг та сервісів для кожного. Впевнений, що лише разом, обмінюючись досвідом і об'єднавши зусилля, ми зможемо побудувати європейську країну без бар'єрів.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ