Новий похмурий розділ. Як Путіну вдається контролювати росіян і що на них чекає далі
Чи зможуть санкції покласти край Путіну?
Санкції, швидше за все, вплинуть на російську економіку. На відміну від попередніх санкцій у 2014 році, які були беззубими та надто повільними, щоб мати вплив, тепер вони націлені на найвразливіше місце російської фінансової системи і, можливо, скалічать її відразу. Центробанку Росії довелося підняти ставки до 20%, банки перестали видавати кредити, рубль впав до рекордної позначки. Російську економіку, ймовірно, охопить інфляція, масштабів якої вона не спостерігала з початку 90-х років. Росія була просто відрізана від Заходу на одну ніч. Росія перетворилася на токсичний забруднювач у корпоративних списках стандартів ESG. Навіть Coca-Cola залишає Росію.
Основна ідея Заходу полягає в тому, що російський народ повстане проти свого диктатора, і це покладе край війні. Крім того, санкції теоретично повинні позбавити Росію економічного кисню, необхідного для того, щоб Путін міг зміцнити російську армію, і поставити болісно високу ціну на майбутні війни.
Чи зможуть санкції покласти край Путіну?
Санкції мають мінливу історію. Вони не позбулися Кастро на Кубі або Кімів у Північній Кореї. У 80-х знадобилася ціла декада, щоби санкції проти Південної Африки принесли свої плоди. У минулому санкції були ефективним ціпком, що перетворився на пряник, коли обидві сторони сіли за стіл переговорів.
Але світ ще ніколи не бачив таких санкцій. За іронією долі ці санкції можуть дати Путіну ще більше влади. Як?
Щоб контролювати маси, Путін каже їм, що думати. Як йому це вдається?
У 2014 році я був спантеличений тим, як російський народ міг підтримати і не обуритися вторгненням Росії до Східної України. Але я живу в Денвері та читаю в основному американські та європейські газети. Я хотів подивитися на те, що відбувається в Росії та Україні з російської точки зору, тому пішов на семиденну дієту новин: дивився тільки російське телебачення — Перший державний телеканал Росії, який не бачив більше 20 років, — і читав російську газету «Правда». Я написав довгу статтю на цю тему — ви можете прочитати її тут. Уривок:
«У молодості я ходив на курси маркетингу в Університеті Колорадо. Я мало що пам’ятаю з цього курсу, крім хіба що цього: щоб ваше повідомлення запам’яталося, споживач повинен почути його, принаймні, шість разів. Пропагандисти Путіна, мабуть, ходили на ті ж курси, бо російські громадяни можуть чути, наскільки великий їхній президент, принаймні, шість разів на день.
Ми, американці, дивимось на Путіна і бачимо лиходія з КДБ, який бродить країною без сорочки. Росіянам показується зовсім інша картина. Вони бачать роботящого президента, який глибоко дбає про них. Кожна програма новин присвячує хоча б п’яту частину свого ефірного часу демонстрації величі Путіна, не просто в обличчя, а тонше. У типовому відеоролику він зустрічається з кимось із кабінету міністрів. Міністр представляє свій звіт, і Путін, з дуже серйозним виглядом, справді починає читати міністру лекції про те, що потрібно зробити. Путін завжди відвертий, прямолінійний і суворий зі своїми міністрами. [У першій частині цієї серії статей я обговорював, як росіяни до смерті люблять своїх лідерів. Російське телебачення є нескінченною рекламою Путіна. Росіяни отримують величезну допомогу від улюбленого Путіна на сніданок, обід та вечерю].
Чи зможуть санкції покласти край Путіну?
Я прослухав кілька промов Путіна, і маю визнати, що його ораторські навички чудові, не гірші, ніж у Кеннеді або Рейгана. Він не виголошує промову, він говорить. Його мова доступна і сповнена дотепності. Він дуже спокійний та логічний. [Я чув, що ізоляція під час пандемії вплинула на нього, і він втратив частину свого красномовства за останні кілька років.]
Маю зізнатися, складно не почати сумніватися у своїх колишніх поглядах, коли ти дивишся російське телебачення протягом тижня. Але ви повинні відразу нагадати собі, що в путінській Росії немає вільної преси. Вільної преси, яка короткий час існувала після розпаду Радянського Союзу, більше немає — її вбив Путін. Уряд контролює більшість телеканалів, радіо та газети. Те, що росіяни бачать по телевізору, читають у пресі та слухають по радіо, це пряма пропаганда з боку Кремля.
Перш ніж йти далі, давайте розглянемо визначення пропаганди за допомогою Оксфордського словника англійської мови: «Систематичне поширення інформації, особливо упередженим або таким, що вводить в оману, способом з метою просування політичної справи або точки зору».
Я завжди вважав, що Інтернет — це непереборна демократична сила, яка завжди пропускає правду через щілини навіть у найрішучішій стіні пропаганди. Я дуже помилявся. Після перегляду російського телебачення ви не захочете читати західну пресу, тому що ви впевнені, що це брехня. Що ще важливіше, російське телебачення настільки потужне, що ви навіть не захотіли б дивитися нічого іншого, тому що були б переконані в незаперечності цих фактів.
Російська пропаганда працює, змушуючи вашу праву півкулю (емоційне) брати гору над вашою лівою півкулею (логічним), забиваючи при цьому всі ваші логічні фільтри.
Я точно знаю, що почую від деяких моїх співвітчизників американців. Вони скажуть: чи не думаєш ти, що американцям так само промивають мізки Fox News, MSNBC, CNN та інші агентства новин? Я не сумніваюся, що американські новини сьогодні більш упереджені, ніж будь-коли раніше. Але є різниця між упередженістю і тим, що відбувається у Росії. Принаймні, спостерігаючи за різними каналами новин і читаючи різні газети, американці можуть триангулювати правду.
А найголовніше, уряд США не диктує мережам, що казати. Редактору The Washington Post не доведеться турбуватися про сфабриковане звинувачення, якщо він напише огидну статтю про Байдена. У Росії є лише один медійний голос, і це голос уряду. Всі інші голоси були приглушені цим урядом. Уряд не несе жодної відповідальності. Подумайте про Вотергейт, Ірангейт та інші подібні скандали — вони ніколи не відбудуться в сьогоднішній Росії.
Я ніколи не цінував вільну пресу так, як зараз. Вільна преса проливає світло на події уряду. Вона забезпечує настільки необхідний зворотний зв’язок між урядом та громадськістю".
За останні кілька днів ситуація на цьому фронті різко погіршилась. Росія ухвалила новий закон: якщо ви назвете цю війну з Україною війною, а не «спецоперацією» або опублікуєте якісь думки, які суперечать тому, що розповідає Міноборони (тобто створюєте «фейкові новини»), ви можете отримати до 15 років в’язниці. Надання допомоги іноземним організаціям, що виступають проти війни (вибачте, «спецоперації») з Україною, буде вважатися державною зрадою, яка може призвести до ув’язнення терміном до 20 років. Зайве казати, що більшість незалежних місцевих та зарубіжних новинних організацій негайно зачинили свої двері. Після вторгнення Facebook, Twitter та інші соціальні мережі також були заблоковані у Росії. Іншими словами, за одну ніч Росія перетворилася на Китай.
Сьогодні когнітивний дисонанс між реальністю та тим, що говорить уряд, піднявся до комічного рівня. Наступного дня після того, як російський уряд ухвалив згадані вище закони, Путін виступив із промовою, в якій сказав (я вільно перекладав): «У Росії наші люди висловлюють свої погляди на те, що їм подобається чи не подобається у ситуації в Україні. Але там, в Україні, тих, хто висловлює ті самі думки, що й ліберальна частина нашого населення, хапають із вулиці та розстрілюють. Вони просто стріляють у них. У Росії наші ліберали протестують. В Україні їх просто вбивають без належної процедури.
Пам’ятайте, ця промова була виголошена буквально через день після того, як він прийняв закон, що ви можете отримати до 15 років ув’язнення за те, що назвали війну війною.
Ще один приклад того, як офіційні російські новини мало схожі на реальність. Я пішов на сайт «Правди», натиснув на першу-ліпшу статтю і прочитав: «Міноборони неодноразово заявляло, що російські війська не завдають ракетних, артилерійських або повітряних ударів по містах України, і цивільне населення не постраждає під час операції, оскільки її метою є виключно виведення з ладу військової інфраструктури».
Руїни багатоквартирних будинків, зруйнованих російською артилерією, є результатом нашої уяви. Кому ви повірите, Міністерству оборони Росії чи вашим брехливим очам?
Ось ще один приклад: повідомлення в Instagram від молодої людини з України:
«Мій батько працює охоронцем у монастирі під Нижнім Новгородом. Він є глибоко релігійною людиною і вітає мене з усіма церковними святами. Вчора я здивувався, чому мій батько не зателефонував (війна ж) і подзвонив йому сам. Я докладно розповів про те, що відбувалося — батько відповів, що це нісенітниця, війни немає, і росіяни рятують нас від нацистів, які роблять із мирних мешканців живі щити.
Я не міг повірити, коли це читав. Я сам хотів переконатись, що це правда. Я вже був у груповому чаті у WhatsApp з однокласниками, з якими навчався у середній школі в Росії. Ось що мені сказали: Росія була втягнута у цю війну. Вона позбувається неонацистів в Україні. Російська армія звільняє Донбас та Луганськ від українського геноциду. Їхнє захоплення Путіним було на новій висоті. (Історії, які я читав про те, що популярність Путіна досягає нових висот, тепер здаються правдою.) Наприкінці розмови я був переконаний, що їм промивають мізки, а вони були переконані, що мені промивають мізки.
У нас не було жодної спільної реальності. Цілковито. Ми всі погодилися, що не хочемо, щоб люди помирали ні з того, ні з іншого боку. Вони були переконані, що загиблі в українських містах мирні жителі гинуть не від російської артилерії та ракет, а від неонацистів та бандерівців (українських націоналістів), які стріляють та бомбардують свій власний народ. (війна на Донбасі та в Луганську та неонацисти — дуже важлива тема, яку мені доведеться обговорити окремо, сподіваюся, в наступній частині.)
Це люди, з якими я ходив до школи, грав у сніжки та навіть був закоханий у кількох із них. Вони добрі, добрі люди, але путінський телевізор повністю зазомбував їх. Як сказав один із моїх друзів, у них на головах російське телебачення".
Людям у Росії промивають мізки сильніше, ніж будь-який житель Заходу може собі уявити. Вони живуть у своїй версії «Шоу Трумана», в альтернативній реальності, яка абсолютно відокремлена від світу за межами їхнього купола. Цей момент має першорядне значення: контроль засобів масової інформації дозволяє Путіну повністю деформуватися та акуратно формувати свою версію правди. І саме тому я стурбований тим, що санкції можуть бути не такі ефективні, як ми сподіваємося.
Я почув від своїх друзів із молодшої школи фразу, яку бачив і в інших місцях: «Ми в стані війни. Ми маємо закінчити цю війну». Ця війна ще більше зміцнила позицію Путіна. Він представляє санкції як агресію Заходу проти Росії. Здається, що зазомбовані росіяни дали йому карт-бланш на біль, який вони готові терпіти, та життя своїх дітей, яких вони готові втратити. Все це може змінитися, оскільки кількість тіл продовжує зростати, і батьки усвідомлюють, що їхні діти, які сьогодні не беруть трубку, лежать мертвими на полях України, і що санкції із Заходу продовжуватимуть завдавати величезний біль російській економіці.
Це підводить мене до наступного питання.
Наступний глава Росії виглядає дуже похмуро
Не всі в Росії зазомбовані. Декілька моїх шкільних друзів звернулися до мене в приватному порядку і висловили свою огиду до цієї війни. Вони не хотіли висловлювати свою думку публічно. Навіть коли ми говорили у WhatsApp, незважаючи на твердження WhatsApp про наскрізне шифрування, вони все ще були стурбовані тим, що їх можуть підслухати. Вони не параноїки, а люди, які знають потворну російську історію та гостро усвідомлюють, що нещодавно прийняті закони, які роблять їх «ворогами держави» або «помічниками ворога» (вашого покірного слуги), припускають суворе покарання — 15 років в’язниці.
Давайте на секунду розглянемо похмуру історію Росії ближче. До кінця 1980-х років Йосип Сталін був радянським героєм, який очолював Радянський Союз у боротьбі з нацистами. Часто можна було побачити портрет Сталіна, що висить у класах поруч із портретом Леніна. Мій батько сказав мені, що коли Сталін помер у 1953 році, вся країна плакала, зокрема й він (йому було 20). Це був один із найсумніших днів у його житті.
Після перебудови та гласності наприкінці 1980-х років ми були шоковані, дізнавшись, що зло Сталіна, батьківської постаті, якою ми так захоплювалися, повністю збігається із Гітлером. Сталін убив 20 млн осіб, тоді як 27 млн осіб загинули під час Другої світової війни. (Я не стверджую, що знаю точне число. Це не має значення; обидва ці персонажі вбили мільйони людей). Сталін також ліквідував керівництво Радянської Армії, що зробило радянські втрати у Другій світовій війні ще більшими.
Сталінський режим був репресивним. Якби вас називали «ворогом народу», то не було б навіть жодної належної правової процедури; ви були б винні, і вас або розстріляли, або відправили в ГУЛАГ, де ви б померли від голоду і нелюдських умов праці. Насправді, величезну кількість чудової радянської інфраструктури було збудовано рабською працею («ворогами народу»).
Сьогодні уряд Путіна переписує історію. Сталін знов у моді. Він прославився як лідер, який об'єднав країну, і ви починаєте бачити, як у всій Росії з’являються нові його статуї. У 2014 році Росія ухвалила закон, який забороняє критику радянської діяльності під час Другої світової війни (і, отже, Сталіна).
Путін хоче, щоб росіяни забули свою історію, щоб він міг її повторити.
Я чудово пам’ятаю злякане обличчя моєї мами на початку 80-х років, коли якийсь гість за нашим обіднім столом чи мій батько говорили щось, що не підтримувало державної політики. Якби це стало відомо владі, мої батьки, звичайно, не вирушили б до ГУЛАГу, але вони цілком могли втратити роботу. Я ніколи не думав, що знову побачу цей страх критикувати уряд у Росії. Але він повернувся. Ось чому мої друзі, які не мають телевізора в голові, боялися і не хотіли нічого говорити в моїй групі однокласників у WhatsApp.
Менш ніж за два тижні з початку війни в Україні, з прийняттям нових законів, Росія зробила величезний стрибок назад до 1937 року та деспотичного сталінського режиму. У той час як Україна, завдяки Росії, повернулася у 1941 рік, коли жінки та діти почали помирати від артилерії та ракетних бомбардувань.
Ситуація у Росії погіршиться
Мами зрозуміють, що втратили своїх дітей в Україні, і санкції призведуть до величезного безробіття, «хлібних черг» і, можливо, навіть до голоду. Люди почнуть більше говорити — і гніт доби Сталіна, ймовірно, повернеться у повному масштабі. Раптом країна почне кишіти «ворогами держави», і ГУЛАГи знову повернуться в моду.
У ЗМІ говорять про те, що олігархи та вищі ешелони влади можуть повстати проти Путіна. Якщо ви подумали про це, то Путін теж подумав. Я не знаю, яка ймовірність цього; я не думаю, що хтось знає. Що б ви не думали про таку ймовірність, я скоротив би її наполовину.
Тим часом ця війна триває довше і йде гірше, ніж очікував Путін. Путін має час продовжувати війну, тому що росіяни або зазомбовані і підтримують її, або їх заарештовують, як тільки вони висловлюють своє невдоволення цією війною. Моє найбільше занепокоєння полягає в тому, що через відсутність способу досягнення своєї мети — «звільнення українського уряду від наркоманів та нацистів» (я не жартую, слова Путіна) і головним чином заміни українського уряду, Путін вдасться до стратегії, яку він використав, щоб виграти війну в Чечні — він зрівняв чеченські міста із землею.
Головна надія тут полягає в тому, що зазвичай саме молоді люди «не мають телевізора в голові», оскільки вони менше дивляться російське телебачення, більше часу проводять у соціальних мережах (я ніколи не думав, що буду вдячний за соцмережі) і більше знають про те, що відбувається на Заході (ні, НАТО не збиралося вторгатися в Росію). Армія сповнена молодих людей, і, можливо, російські солдати продовжать здаватися або, що ще краще, стануть джерелом інакомислення.
На жаль, на мій подив, ця війна в Росії значно популярніша, ніж я міг собі уявити. Може, до того часу, як ви прочитаєте це, все закінчиться, але я сумніваюся. Путін перебуває під певним тиском, щоб завершити все це, і, як сказали мої друзі із середньої школи: «Війна вже почалася, ми маємо її закінчити».
Поміркована частина населення, яка розуміє, що відбувається, і виступає проти війни, вже виходить на вулиці і протестує, а частина все ще надто боїться зробити це. На момент написання цієї статті було заарештовано понад 2000 учасників антивоєнних демонстрацій. Ніхто вже навіть не вдає, що Росія — це демократія. Маски скинуті.
Постскриптум:
Коли я працював над цією статтею, хоча вона про Росію та Україну, я зрозумів, як нам пощастило у США. Незважаючи на всі наші проблеми, у нас все ще є демократія, що повністю функціонує. Ми маємо вільну пресу. Вона упереджена, але вільна. Без вільної преси ми матимемо тиранію. Я дійсно ніколи не цінував це так, як зараз.
Крім того, я зрозумів красу нашої федеральної системи. Росії фактично судилося коливатися між демократією та авторитарним режимом. Це дуже велика країна з дуже різноманітним населенням, яка має різні системи цінностей та культури. Коли ви намагаєтеся керувати ними зверху, ви швидко виявляєте, що у вас не так багато контролю. На початку 2000-х років, на прохання Путіна, Росія перейшла від місцевих обраних губернаторів до губернаторів, призначених Путіним, консолідуючи владу не на державному рівні, а на самому верху, з Путіним. Аргумент Путіна полягав у тому, що місцеві губернатори були корумповані. Насправді, однак, єдиний спосіб керувати Росією та зберегти демократію — це мати систему, подібну до американської. Федеральний уряд надає основні послуги — оборону, міждержавну поліцію (ФБР), правову систему
Ми з моїми російськими однокласниками згадували наші шкільні роки. Ми почали запитувати: А де цей? А що сталося з тим? На жаль, ми виявили, що майже 15−20% нашого класу загинули. Жодному з них не виповнилося і 50 років. Більшість померла віком до 40 років від алкоголізму. Демографічна криза в Росії реальна. У Росії живе менше людей, ніж 22 роки тому, коли Путін обійняв посаду.
Переклад автора
НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Віталія Каценельсона. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ