Між Києвом і Москвою. Не порівнюйте себе з ними
Останнім часом дедалі частіше зустрічаю слово "режим" стосовно України. Мене це неймовірно дратує
Це бажання самим прибіднитися, очорнити, погіршити в описі своє життя. В Україні "режим", виявляється. Серйозно? Вільні вибори, майже безконтрольна свобода слова, змінюваність влади, поділ гілок влади, непідконтрольний парламент, мінімальний рейтинг – це "режим Порошенка"? Йому є що висунути. Наприклад, кадрову імпотенцію. Це правда. Але, блін, "режим"? Якщо і використовувати це слово стосовно України, то тільки з приставкою "один з найдемократичніших".
До чого це вічне бажання виставити свою країну гірше, ніж вона є? Описати в ній ситуацію чорніше, ніж вона є насправді?
"Режим" – он там, за поребриком. Ось там реально режим! Україна з ним п'ятий рік воює. Ви і справді на цьому тлі вважаєте, що Україна і Росія – рівноцінні? Або досі так і не знаєте, що таке режим? Розповісти? Я знаю. Ну, або поїдьте на пару днів. Подивіться. Краще навіть у ДНР.
До чого це вічне бажання виставити свою країну гірше, ніж вона є?
Ви просто не уявляєте, наскільки велика ця прірва між свободами в Україні і несвободою в Москві. Скрізь. От буквально в кожній дрібниці. У кожній. Зверху до низу. У кожній молекулі. Коли починаєте забувати – приїжджайте до Борисполя. На рейс з Мінська. І подивіться на вираз облич людей, які виходять з літака Білорусі-Росії. Як у них викликають захват речі, які стали в Україні настільки звичними, настільки природними, що ми їх тут зовсім перестали помічати, як щось само собою зрозуміле. Наприклад, кількість демократичних дрібних кафешок на вулиці.
Бажання абсолютно безсовісних цинічних популістів всіх мастей кидатися найжорстокішими словами – "режим", "газовий геноцид", "тарифний геноцид" – зрозуміле.
Але абсолютно незрозуміла готовність суспільства підхоплювати ці звинувачення.
Не вистачає ще з усією серйозністю почати вживати термін "хунта".
Україна – вільна демократична країна. З контрольованою владою. З найсильнішим громадянським суспільством. Поклала за свою свободу сто життів небесної сотні – саме коли тут і намагався почати встановлюватися режим – і дві з половиною тисячі життів своїх солдатів на війні. І досі втрачає життя своїх громадян щотижня. Саме в боротьбі з режимом.
Будь ласка, не робіть так більше. Не вживайте цього слова. Не порівнюйте себе з ними. А вже тим більше самі.
У рамках проекту "Журналістика без посередників"
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени