Як збалансувати «батіг» і «пряник» у мобілізації

Я у війську чотири з половиною роки, як багато моїх побратимів. Хтось ще більше, з часів ООС служить у війську. Але виникає питання: якщо нам запропонують зараз контракти — на рік, півтора, два, і ми потім почнемо звільнятися з лав Збройних сил, то хто прийде нам на заміну?

Коли ми говоримо про терміни служби, я прихильник цієї концепції, завжди думаю, що терміни служби є неможливими без посилення мобілізації, нас кимось треба буде замінити.

Ми свій дозор відстояли і зараз передаємо естафету комусь ще. І ми, умовно, йдемо в тил, тримати той же економічний фронт, про який усі жартують, і я, зокрема, а хтось повинен тримати звичайний. І мене трохи дивує, що розробка термінів служби, концепції з термінами служби, не розробляється одночасно з якимись заходами, які повинні посилити мобілізацію.

Нас кимось треба буде замінити

У нас з 2022 року довгострокова війна ведеться за правилами короткострокової. Таке інколи відчуття, що ще трішечки, ще останній кілометр треба добігти і добіжимо його силами тих, хто вже служить, а не будемо залучати нових.

Мені здається, рух у напрямку посилення мобілізації повинен іти з кількох боків.

По-перше, треба покращувати умови в армії, тому що базова зарплата в 20 тисяч гривень — це, звісно, якийсь фактор зневіри. Якщо у вас є родина, діти, ви збираєтеся служити десь в тилу, вас запрошують служити програмістом у командуванні, то за 20 тисяч гривень ви навіть не зможете прожити. І 30 тисяч гривень, які пропонують зараз, на 10 тисяч збільшити цю зарплату, це теж не є рішенням. Мені здається, стартова зарплата в армії повинна починатись від 40, можливо, 50 тисяч гривень.

З іншого боку, другий фактор — це терміни служби. Щоб люди розуміли: так, ми заходимо в армію на два роки, після того в нас буде такий-то проміжок часу, коли ми абсолютно почуваємось нікому нічого не винними, тощо.

Але є і третій фактор, коли ми врівноважуємо пряник батогом. І говоримо, що у випадку, якщо людина ухиляється від того, щоб стати на облік, кидає повістку у смітник тощо, то держава вважає, що це є порушенням правил і наступають наслідки.

Якими можуть бути ці наслідки? Дуже різними. Тут головне, щоб держава змогла проадмініструвати ці наслідки і забезпечити невідворотність покарання.

Але якщо ми не будемо посилювати батіг одночасно з посиленням пряника, є ризик того, що в якийсь момент армія знекровиться і росіяни почнуть захоплювати не як зараз, по два-три-п'ять квадратних кілометрів на добу, а по 20−30 кв. км на добу. І тоді питання нашого виживання знову буде в порядку денному.

Повне інтерв'ю із Павлом Казаріним слухайте на Radio NV