Чому прилетіло по американському заводу в Мукачеві

Влучання у Flex — нахабно, виклично і символічно. Особливо після перемовин Трампа з «розумним другом Владіміром». Бо Flex — це американська компанія, яка є одним із найбільших у світі виробників електроніки за контрактами.

Flextronics International Ltd., так раніше називалась компанія, працює в країні з початку 2000-х років. Підприємство весь час розширювало свої потужності — будувались нові лінії, відкривались нові напрямки.

Зараз це близько 55 000 квадратних метрів площі і майже 3 тисячі працівників.

Продукція заводу включає:

 — елементи для автомобільної промисловості;

 — комп’ютерні платформи;

 — електроніка для побутових приладів (наприклад, кавомашини, принтери);

 — фітнес-трекери та пристрої для медичного моніторингу;

 — промислові та телекомунікаційні продукти.

І ось сюди, за 50 кілометрів від кордону з Угорщиною, де керує ще один «найрозумніший» друг Трампа — Віктор Орбан, прилітають ракети. Показово, чи не так?

Тим більше, враховуючи, що з лютого 2022-го року — це другий обстріл Закарпатської області.

З лютого 2022-го року — це другий обстріл Закарпатської області

Перший раз обстріл відбувся в травні 2022 року. Тоді російські війська завдали удару по залізничній інфраструктурі гірського містечка Воловець, що розташоване менше, ніж за півсотні кілометрів від Мукачева залізницею. Це призвело до пошкоджень залізничної інфраструктури та цивільних об'єктів.

І ось — знову. Після Аляски і Вашингтону. Після розстеленої червоної доріжки з плазуючими американськими військовослужбовцями. З рукостисканнями і єрессю про «Путін хоче миру як ніколи». З делікатним піклуванням про інтимний телефонний дзвінок без присутності європейських партнерів, щоб «не ставити у незручне становище друга Владіміра».

А «друг Владімір» — хєряк, і по американському заводу. У глибокому тилу. Прицільно і зухвало.

Цікаво, як відреагує «друг Трамп»? Вже мав би прокинутися і щось транслювати. Хоча, може у нього вранішній гольф і не до реакції на спалення американського заводу на території «безпечної» частини України.

Які ще потрібні докази того, що зі скаженими істотами не ведуть перемовин?

Загалом, за даними Американської торговельної палати в Україні, понад 53% американських компаній, які є її членами, постраждали від російських ударів. А деякі активи, які опинилися на окупованих територіях, були захоплені і привласнені. І все — як з гусака вода.

Схоже, цей обстріл теж проковтне кандидат на Нобелівську премію миру.

Оригінал

Текст опубліковано з дозволу авторки