Кінець Американської епохи. Що це означає для України

Минулого тижня відбувся ще один День пам’яті полеглих/День ветеранів, і, як і очікувалося, у США не було жодної загальної хвилини мовчання об одинадцятій годині одинадцятого дня одинадцятого місяця. Як це не трагічно, але надії завершити війну в Україні до наступного дня поминання тих, хто загинув у настільки ж жорстокому конфлікті, практично вже не залишається.

Яким же оскверненням жертви ветеранів у США і країнах-союзниках стало те, що влада, як і раніше, заради запобігання одній війні зрадила вільну країну — і в підсумку прирекла себе на ще більший конфлікт. Імперія Путіна не перестане наступати, поки не буде знищена. Подібно до інфекції, стійкої до антибіотиків, відмова повністю «вилікувати» проблему створила чудовисько-мутанта.

Ніколи не забувайте, що саме нездатність США виконати свої зобов’язання за Будапештським меморандумом, згідно з яким Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки, дозволила цьому жахіттю статися. Американські лідери вважали за краще повірити путінському блефу про те, що активна оборона України силами НАТО призведе до ядерної війни. Їхній мотив був простий — звичайна політична доцільність.

Усі президенти США останнього покоління виявилися боягузами. Наслідки їхньої безвольності проявлятимуться ще десятиліттями, і США заплатять за це високу ціну.

Сьогодні примус України до капітуляції все ще занадто зручний для багатьох впливових сил — особливо в США, — і докладають значних зусиль, щоб сформувати інформаційне середовище, яке просуває наратив про те, що з тих чи інших причин Україна не може перемогти.