Давайте трохи охолонемо. Про Нобелівську премію миру та «три братніх народи»
Давайте порадіємо за першу в історії України нобелівську премію і не будемо нагнітати зраду там, де її нема
Премію миру я б на місці нобелівського комітету взагалі цього року нікому не давав. Бо трохи нерозумно присуджувати премію миру під час найбільшої війни з часів Другої світової.
Але вирішили дати і поділили між білоруським правозахисником, російським товариством Меморіал та українським Центром Громадянських Свобод. І звичайно, багато хто миттєво побачив в цьому схиблений наратив про «три братніх народи» і почав волати про зраду.
Я розумію, що зараз будь-яка згадка про щось російське викликає блювотні рефлекси та бажання натовкти пику, але давайте трохи охолонемо, та хоча б почитаємо, що написано у формулюванні премії. Жодної згадки про «братні народи» чи про те, що Україні чи Білорусі треба «дружити» з Росією там нема. Формулювання цілком нормальне і не містить, як на мене, жодного неприйнятного формулювання.
Щодо Меморіалу, то це найстаріша правозахисна організація на теренах пострадянських країн. Його заснували ще при Союзі у 1987 році, а одним з засновників був легендарний дисидент Андрій Сахаров (теж нобелівський лауреат). Меморіал займався документуванням злочинів сталінського тоталітаризму та боровся за права політичних в’язнів Кремля. У 2021-му, напередодні нападу на Україну, Меморіал примусово закрили. Жодної антиукраїнської діяльності Меморіал не вів.
Якщо уважно почитати формулювання, то там всюди розставлені правильні та цілком однозначні акценти: Росія розв’язала війну та вторглася в Україну, мали місце військові злочини проти цивільного населення України. Жодних натяків на «не все однозначно» нема.
Так, там є фраза «Nobel Committee wishes to honour three outstanding champions of human rights, democracy and peaceful co-existence in the neighbour countries Belarus, Russia and Ukraine», яку багато хто читає як «ви — три братніх народи, вам треба помиритися!» але давайте прочитаємо її очима, а не одним місцем.
Жодних закликів до порозуміння, братання чи, прости господи, прощення нема
Дослівний переклад такий: «Нобелівський комітет бажає відзначити трьох видатних борців за права людини, демократію та мирне співіснування в сусідніх країнах Білорусі, Росії та Україні». Відзначили «борців за мирне співіснування, які мешкають у трьох сусідніх країнах», а не «борців за мирне співіснування трьох сусідніх країн». Це таки дві великі різниці, як кажуть в Одесі.
Знову ж таки, мирне співіснування не обов’язково означає любов та братерство. Це означає не воювати. Все. Жодних закликів до порозуміння, братання чи, прости господи, прощення там нема.
Нобелівська премія миру кардинально відрізняється від інших тим, що вона апріорі сильно політизована та залежить від глобальної повістки та геополітичних течій. Це, в принципі, найбільш суперечлива премія. ЇЇ, наприклад, колись дали, прости господи, Ясіру Арафату за примирення з Ізраїлем. Чим це примирення закінчилося — всі прекрасно знають.
Ясно, що зараз геополітична подія № 1 у світі — це війна Росії проти України за участю Білорусі як сателіта. Тому у нобелівського комітету не було особливого вибору, і треба було відзначити когось із регіону, що зараз перебуває в центрі уваги. Тут важливо розуміти, що цю премію досить часто дають не за фактичні результати, а за процес боротьби за все хороше, проти всього поганого — це норма. Причому знищення демократії в Білорусі та Росії — це, з точки зору нобелівського комітету, теж дуже погано. З цим важко не погодитися, бо навряд чи умовний Нємцов замість Путіна поперся би анексувати Крим та знищувати Україну, а Кохановський замість Лукашенка надав би йому плацдарм для нападу.
Важливо розуміти, що нобелівський комітет ніколи не стояв і фізично не може стояти на позиції оголошення конкретної країни та всіх її мешканців злочинцями та нелюдами, як би нам цього зараз не хотілося. Для нас нагородження когось із Росії може мати вигляд знущання та спроби виправдання, мовляв, це все Путін, а не росіяни. Однак, наші побажання в нобелівському комітеті мало кого цікавлять — так як нам хотілося, не буде. Головне, щоб премія була, в цілому, нам на користь — це той максимум, на який можна розраховувати. І цю мету, однозначно, досягнуто!
Тому давайте порадіємо за першу в історії України нобелівську премію і не будемо нагнітати зраду там, де її нема.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ