Починається процес зміни політичної системи у РФ

Обвалення фронту миколаївсько-криворізького напрямку, як пишуть у російських військових телеграм-каналах, у перспективі означатиме втрату плацдарму на правому березі річки Дніпро. Це наше головне завдання на сьогоднішній день під час цієї контрнаступальної операції — ліквідація плацдарму на правому березі та звільнення міста Херсон. І росіяни це розуміють.

До речі, втрата цього плацдарму фактично знімає з порядку денного питання подальшого наступу російських військ на Миколаїв та Одесу і захоплення Молдови, відрізавши Україну від Чорного моря. Це те, про що мріяв Путін.

Думаю, що російські військові розуміють: ситуацію на сьогодні змінити неможливо. І, до речі, навіть у Генштабі РФ лунають більш-менш тверезі голоси, що війну програно. Ніяка мобілізація вже ситуації не врятує. Мобілізація може відіграти роль, мінімум, за півроку. І то, за умови, якщо вони її закінчать, зберуть цих мобілізованих, сформують із них військові частини і підрозділи, проведуть повний цикл навчання аж до бойового злагодження. Правда слабкою ланкою у цьому ланцюжку може стати озброєння і техніка, на яку вони їх посадять. Це буде застаріла радянська техніка, знята з довгострокового зберігання. Але на сьогоднішній день, можна констатувати, що стратегічно ця війна вже програна. Трансформація політичних намірів у воєнні завдання, їхня невідповідність, призводить до катастрофи — коли реальність на лінії фронту стикається з тими політичними бажаннями, які висловлює очільник цієї країни.

Стратегічно ця війна вже програна

Що ж до дій США, то на мій погляд, у них є свій сценарій цієї війни, і вони не дуже поспішають. Судячи з того, як вони відтягували той же ленд-ліз, як дуже повільно постачали нам озброєння, і тільки зараз почали надходити більш-менш відповідні партії до наших запитів. Думаю, що, ймовірно, десь там у глибинах Білого дому, вважають, що ще не на часі надавати нам ті ж самі ракети ATACMS. Тому періодично спливають розмови і дебати стосовно надання чи ненадання. Все одно американці їх нам нададуть. Але трохи згодом. Водночас ми маємо пам’ятати таке — надання зброї любить тишу, як і гроші. Не будуть же на кожному перехресті стояти глашатаї і кричати, що сьогодні три танки надали, а завтра дадуть ще чотири.

Що ж до внутрішньої ситуації в Росії, яка розгортається на тлі успішного наступу ЗСУ. Не думаю, що Кремль погоджував зміну риторики федеральних каналів та висловлювання Рамзана Кадирова і Євгенія Пригожина про Генштаб РФ і генерала Лапіна. Дивні речі відбуваються. Пропагандиська машина розвертається проти самого Кремля. Сьогодні на федеральних каналах визнають провал «СВО», кажуть, що вони побудували найбільш гнилу і корумповану систему управління державою. Так, сьогодні ще не називають прізвище «Путін», але я думаю, що до цього залишився всього-на всього один крок. А Кадиров з Пригожиним, думаю, діють в інтересах іншої політичної сили або групи людей чи частини російської еліти, яка буде першою розхитувати ситуацію під зняття Путіна. Тобто починається процес зміни політичної системи у РФ. До речі, у пазл заміни політичної еліти РФ вкладається те, що президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про неможливість переговорів з російським диктатором Володимиром Путіним. Зеленський сказав «ми готові до діалогу з Росією, але вже з іншим президентом Росії».

Повну версію слухайте у спеціальному ефірі Війна в Україні на Радіо НВ: