Трамп не має уявлення, як закінчити війну з Іраном

У вересні 1996 року я вперше побував у Тегерані. Зупинився я в готелі Homa, який раніше називався Sheraton. Пам’ятаю, записав тоді у своєму блокноті: над дверима в лобі висить табличка з написом англійською: «Геть США!» Споглядаючи на неї, я зловив себе на думці: «Ого, це ж не графіті! Закріплена намертво. Її не так просто буде зняти».

Кінець 90-х став в Ірані періодом скороминущої відлиги та відкритості світу, завдяки чому мені й вдалося тоді отримати візу. Я сподівався, що явне прагнення іранської молоді стати частиною світової економіки зрештою восторжествує над волею лідерів, які закріпили ті слова на стіні. Але цього не сталося. Слова вкарбовані занадто глибоко.

Зараз, коли триває вже другий тиждень війни з Іраном, розв’язаної Трампом і Нетаньягу, головне питання для мене звучить так: що коли необхідне — неможливе?