Особиста вина. Як росіяни живуть з "кримнашем"

Так склалося, що моє життя змінилося в зв'язку з цим на краще. Точніше - не в зв'язку, а в той же час. Успішно видавивши мене з країни, влада зробила мені велику послугу. Фактично я залишився в Росії, в просторі російської культури і російської мови, але без Путіна і в кращому кліматі. Я переміщаюся по світу з Відня до Парижа, з Парижа в Лондон і всюди потрапляю в товариство росіян і українців, наче не було ніякого кримнашу. Але все ж відчуваю себе без вини винуватим.

Хочеться забути і не думати про це, і не говорити. Сказати - не моя справа. Давайте займатися мистецтвом, воно вічне. Але немає такого привілею. Будь-яка зустріч з новою людиною починається з боязкого з'ясування: як ставитеся?

Хочеться відмежуватися, але не виходить. Яка відповідальність громадянина Росії, який не брав участі в антиукраїнській істерії, не голосував за Путіна, не підтримував Кримнаш, але продовжує жити в Росії її інтересами? Кожен день спілкується, працює, іноді дружить, іноді любить тих, хто навпаки, підтримував, голосував?

Один мій друг, пацифіст, каже - головне, що обійшлося без жертв. Але я ось послухав лідерів "ДНР" та "ЛНР" вчора в Ялті і можу впевнено сказати, що вся кров подальшої війни на сході України - результат кримнашу.

Інший - у якого в Криму дача, обережно говорить: «Люди задоволені, я бачив». Ну, в принципі з будь-якою територією так можна. Спочатку виселяють місцеве населення, націю, для якої ця земля - рідна. Потім десятки років будуєш там житло для відставних військових. За службу на далекому сході - в теплі краї. А потім сміливо говориш "жителі Криму - за".

Третій каже, що Хрущов незаконно віддав Крим Україні. Можливо. Взагалі в історії було багато незаконного, але тоді нинішнім виправителям помилок тим більше варто було зробити все по закону. Раз старе беззаконня створює, а не вирішує проблему, то і нове беззаконня не стане початком щасливого життя.

Четвертий погоджується, що в Росії дійсно з кримнашем почався новий час. Ізоляція, згуртування, подальше перетворення "поганої демократії" на "хороший авторитаризм". При цьому вважає, що суспільство за три роки усвідомило економічну ціну того, що сталося і готове її платити. Але політичні наслідки торкнуться вже дітей. Ми їх позбавляємо можливості жити в Росії і при цьому бути частиною великого світу. Втім, ті, хто приймав рішення, можуть своїх дітей просто відправити за кордон.

П'ятий говорить про те, що за час перебування в складі України, ніхто нічого для кримчан не зробив, інакше не було б таких настроїв. Згоден, і бачив навіть, як донецькі віджимали кримський бізнес і т.п. Але це лише говорить, що у трагедії поряд з моєю провиною, можливо, є і вина українців. Мені моя вина ближче і більше мене турбує.

Припустимо, я визнаю вину. Але чи стане від цього легше? Вплинути на те, що відбувається в Росії теж не можу, Путіна зняти або щось в цьому роді. Єдине, що можу і роблю: створюю ком'юніті, де українці і росіяни працюють над спільними проектами. Тобто, якщо вірити, що нинішній морок тимчасовий, то створенням таких вогнищ, в яких зберігаються і розвиваються людські відносини, потрібно і варто займатися.