У Путіна залишилися три стратегії. Що буде з Росією
Європу чекає важка зима, але схоже, що російській економіці буде проблематично навіть просто вижити
Нижче наводиться вільна колекція випадкових думок та спостережень про російське вторгнення в Україну. Замість зв’язного матеріалу я пропоную деякі ідеї, які з’являлися в міру того, як війна затягувалася. Це не стаття. Стаття має початок і кінець, із висновком. Мої ж випадкові думки не вписуються у цю схему. Я просто намагаюся обміркувати складні питання та поділитися з вами своїми міркуваннями.
Результат війни в Україні
Я з обережним оптимізмом дивлюся на кінець війни. Щоб виграти війну, потрібні і воля, і гроші.
Українська воля до перемоги зростає з кожною виявленою братською могилою вбитих мирних жителів, із кожним звільненим українським селом. Для українців ця війна вже не за територію, а за виживання як нації — її загарбник вважає, що Україна не має права на існування (про це я вже писав раніше).
Оснащення української армії суттєво покращилося за останні кілька місяців. На додачу до більш сучасного спорядження, надісланого НАТО, коли українці витіснили російську армію з Харківської області, вони отримали навіть більше зброї від російської сторони, ніж досі надало НАТО. Крім того, українці знають, як користуватися цим спорядженням, і можуть одразу почати його застосовувати.
Я знаю статистику. Я не міг перевірити її, але ці цифри звучали розумно. На початкових етапах війни на кожен танк чи іншу одиницю важкої техніки, втраченої українською армією, припадало три одиниці захопленої ними важкої техніки. На початку літа це співвідношення впало до 1:1 (коли Україна втратила позиції на Сході). Але у серпні воно зросло до 7:1, а у вересні-жовтні могло досягати 17:1.
Перед війною всі боялися російську армію, вважаючи, що вона — друга за силою армія у світі (після США). За останні вісім місяців ми виявили, що це друга за силою армія в Україні.
В арсеналі Путіна, як і раніше, є кілька стратегій: