Ветерани, вибори та справедливість
Навіть якщо ми не знаємо, коли і як завершиться війна, аналіз викликів повоєнного періоду — це вже питання сьогоднішнього дня
Йдеться про надзвичайно важливий період, перехід від воєнного часу до миру. Це буде не просто зміна обставин, це буде глибокий політичний і соціальний транзит, який закладе основу розвитку країни на роки вперед.
І тут ключовим словом є справедливість. Саме про неї говорять громадяни у соціологічних опитуваннях. Справедливість — це чесні правила гри, рівний доступ до політики, відсутність привілейованих гравців. Зрозуміло, що різні політичні сили мають різні стартові можливості, а це вже виклик. Адже в країні не зник розподіл на олігархічні та неолігархічні партії.
Очевидно, що у політиці з’явиться потужний ветеранський фактор. Проте ветерани, швидше всього, будуть присутні у всіх політичних силах, і це може частково розмити саму ідею «ветеранських партій». Чи будуть військові та ветерани переважати в політиці? У більшості політичних сил буде баланс, ветерани будуть інтегровані, проте не домінуватимуть.
Ветерани будуть присутні у всіх політичних силах
Також частина суспільства буде свідомо обирати «цивільних» через страхи посилення силового впливу або навіть ризиків авторитаризму, формування своєрідної військової «хунти». Проте як ветеран і учасник бойових дій, скажу відверто: «не треба нас боятись». Військові і ветерани — це такий же зріз суспільства, який є і серед цивільних. Однак є відмінності.
Сотні тисяч ветеранів повертаються з війни. Це люди з досвідом відповідальності, лідерства, ухвалення рішень. І головне — з високим рівнем довіри суспільства.
Вони можуть і будуть заходити в політику, очолювати громади, формувати нову етику влади. І це шанс для реального оновлення еліт. Тому питання — не лише у партіях.
Питання про принципи, які будуть закладені. А ключове питання за якими правилами відбудуться вибори, — якою буде виборча система.
Саме це визначить, які люди потраплять у владу, якою буде політична архітектура і як структуризується нова політична реальність. Тому на авторах майбутнього виборчого права лежить відповідальність створити його не під себе, а для суспільства. Інакше відчуття відсутності справедливості спричинить неочікувані виклики і наслідки.
Однозначно Україна буде змушена формувати культуру поваги до Збройних сил. Фактично вводити елементи мілітаризованої свідомості в суспільстві. І це не про ідеологію, а про виживання. Бо сусідня Росія нікуди не зникне і залишатиметься екзистенційною загрозою. Тому важливим є повага до військових, довіра до ЗСУ, підтримка армії, а, отже, і ветеранів. Це базова умова існування держави.
Запит на соціальну справедливість не просто є, він посилюється. І він зміщується від держави до військових. Проте це не про запит на «сильну руку», це очікування, що саме військові здатні забезпечити справедливість, якої бракує в інституціях.
Під час війни держава стала більш централізованою і це є необхідною умовою для виживання. Та у мирний час ми маємо відновити баланс сил, посилити роль парламенту, суспільного контролю і підзвітності влади.
Водночас українське суспільство змінилося. Воно стало більш мобілізованим, більш патріотичним і більш вимогливим. Це наш великий потенціал, але і певний ризик. Адже повоєнний період може бути не менш складним, ніж сама війна.
На прикладі інших відомо, що після війни Україна зіткнеться з масштабними соціально-економічними проблемами і необхідністю ухвалення непопулярних рішень. Потрібно буде забезпечувати два пріоритети: безпеку, тому що загроза з боку Росії нікуди не зникне та економічне відновлення країни, адже суспільство це «заслужило». Така конкуренція і може стати викликом.
Тут важливо згадати про соціальні гарантії. Не потрібно завищених, нереалістичних обіцянок. Краще менший пакет підтримки, але гарантований і який буде виконаний. Бо досвід показує, що коли держава обіцяє більше, ніж може дати, то це підриває довіру значно сильніше.
Із головного — ми не повинні втратити стратегічний орієнтир. Вступ до ЄС і НАТО — це не лише про геополітику. Для нас це стандарти управління, контроль якості демократії, інституційні запобіжники. Це наш якір, який не дозволить відкотитися назад.
Україна має унікальний шанс інкорпорувати потенціал ветеранів, зберегти і зміцнити демократію та вийти з цієї війни сильнішою державою, ніж була до неї.