Ціна на газ та Роттердам+
Маніпуляції щодо порівняння ціни на вугілля в Роттердам+ і ціни на газ продовжуються
Тому спробую пояснити ще простіше.
За законодавством України ні у Кабміну, ні у НКРЕКП (Регулятор), ні у будь-якого іншого органу державної влади наразі немає ні зобов’язань, ні повноважень встановлювати «справедливу» ціну на газ.
З 2015 року в Україні ціноутворення на газ є ринковим.
У Кабміну є повноваження накласти на учасників ринку спеціальні обов'язки продавати газ по ціні нижче ринкової, але з обов’язковою компенсацією різниці з ринковою ціною.
Якщо хтось вважає, що в Україні немає ринку газу, або він який не «такий», і тому немає ринкової ціни – це має спочатку встановити Антимонопольний комітет.
Насправді є достатньо доказів того, що ринок газу в Україні є, і на ньому встановлюється ринкова ціна. (Зауважу, що головним фактором створення цього ринку була його інтеграція з європейським ринком і «ліквідація вузьких місць». Це важливо для порівняння з українським «ринком» електроенергії).
І тому прив’язка до німецького хабу у формулі Кабміну, за якою розраховується ціна за спеціальними обов’язками, які Кабмін накладає на Нафтогаз, визначає не «справедливу» ціну, а джерела надходження грошей для Нафтогазу – скільки має надійти від покупця газу, а скільки за цього покупця має компенсувати Кабмін.
Звісно, можна питати у Кабміну, чому він не збільшив знижку до ринкової ціни для певних споживачів, або недостатньо сприяв зниженню ринкових цін. Але це – політична відповідальність Кабміну.
А от навіщо Кабмін накладенням спеціальних обов'язків створював зобов’язання державного бюджету компенсувати різницю з ринковою ціною – це вже окреме питання.
Якщо ж брати енергетичне вугілля і Роттердам+, то тут ситуація принципово інша.
НКРЕКП (Регулятор) мала і повноваження, і, найголовніше, обов’язок встановлювати «справедливий» тариф для теплової генерації (ТЕС), зокрема, визначати допустимі витрати на енергетичне вугілля.
Тобто це зовсім інша ситуація, ніж на ринку газу.
Регулятор мав обов'язок дивитися на реальні витрати ТЕС.
Тобто тут прив’язка до фактичної собівартості є обов’язковою.
Будь-яку формулу для ціни на енергетичне вугілля Регулятор міг використовувати лише за наявності обґрунтування того, що фактичні витрати є завищеними. І тому така формула мала б використовуватися лише для того, щоб у розрахунку тарифу використовувати витрати менші за фактичні, а не більші.
Іншими словами, сутність регулювання (повноваження та обов'язки) з боку НКРЕКП (Роттердам+) полягає в тому, щоб у власників ТЕС не було надприбутків від тарифу, який встановлює НКРЕКП, і який сплачують споживачі.
А сутність встановлення ціни на газ з боку Кабміну – це визначення того, чи хоче держава давати можливість покупцю газу отримати знижку до ринкової ціни, яку потім держава буде зобов’язана компенсувати продавцю з державного бюджету.
Це і є європейські правила, які Україна вже впровадила у своє законодавство.
Просто у нас їх використовують вибірково, а часто-густо і цілком некоректно.
На жаль, це є результатом поєднання некомпетентності та корупції, або, по-простому, «жадібності та тупості».
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ