Протести в Росії. Що змінилося, і якою буде реакція США

Заманливо прийняти наратив Кремля про те, що демонстрації були відносно малими й не отримали широкої підтримки в населення — а, отже, зійдуть нанівець. І дійсно, аналогічні протести відбувалися у 2011 році, і у 2015-му після вбивства Бориса Нємцова, і у 2019 році — усе це ні до чого не призвело. І ви запитаєте, якщо опозиція не отримала імпульсу навіть після смерті шанованого реформатора, такого як Нємцов, чому після арешту Навального — людини з неоднозначним минулим — цього разу буде все по-іншому? Можливо.

Але цього разу відчуваються якісь зміни. Протести не були величезними — близько 40 тисяч у Москві — але вони одночасно проходили в 50 інших містах. І пам’ятайте, що це явка всупереч тотальному залякуванню: арешту лідерів опозиції, попереджувальних плакатів учням, що їх виженуть зі шкіл і коледжів, а також обмеженням інтернету й соціальних мереж. І до того ж за дуже холодної погоди.

Відео свідчать про більш широку підтримку — про машини, що сигналять на підтримку протестуювальників, і перехожих, які висловлюють своє обурення жорстокістю поліції.

І я знаю, що опитування, як і раніше, показують приблизно 60%-у підтримку Путіна. Але це приховує громадську думку, оскільки, уважаю, росіяни відповідають неправдиво, ураховуючи очевидну стурбованість із приводу репресій, ураховуючи жорсткий історичний контекст. Але що цікаво, опитування громадської думки дійсно показують повсюдне розчарування щодо уряду — якщо не обов’язково Путіним, верховним лідером, то корупцією, бездіяльністю громадських служб, тяганиною й бюрократією, бідністю й нерівністю. Керівна Единая Россия непопулярна й може не отримати підтримки на майбутніх парламентських виборах, навіть якщо опозицію буде обмежено в участі.

Фільм Навального про палац для Путіна зачепив за живе — росіяни зневажають нерівність/клептократію. На цей час у відео близько 90 млн переглядів, а населення Росії становить усього 140 млн.

Можливо, ми недооцінили ефект рішення Путіна затвердити конституційні повноваження, що фактично зробили його довічним президентом. Це схоже на те, як президент Туреччини Ердоган став главою виконавчої влади, і наскільки непопулярним це зробило його серед значної частини населення.

Завжди вважалося, що росіяни — інакші, вони терплять несправедливість і слідують за вказівками сильних лідерів, тому не протестують. Але все може змінитися, як це відбувається в сусідній Білорусі. Можливо, це нове покоління соціальних мереж.

Цього разу відчутні зміни. І ось на що варто звернути увагу: