Якщо Путіну все зійде із рук. Чому Японія уважно стежить за подіями в Україні

По всій Європі вторгнення Росії в Україну призвело до практично повного переосмислення концепції безпеки від оборони до енергетики. Потенційному впливу війни на безпеку у Східній Азії, особливо на Тайвані та Японії, приділяється набагато менше уваги. Проте майбутня трансформація може бути настільки ж глибокою.

Війна в Україні далеко, але становить значний ризик для Східної Азії. Китай уважно спостерігає за конфліктом та реакцією Заходу. Якщо Росія заплатить високу ціну за свої дії, то санкції (також запроваджені і Японією) триватимуть досить довго для обвалення її економіки, Китай навряд чи вчинить військові дії проти Тайваню, принаймні доти, доки не забезпечить надійного захисту своєї економіки.

Однак якщо Росія отримає бажане, встановить маріонетковий уряд у Києві та забезпечить відносно швидке скасування західних санкцій, Китай може набратися сміливості посилити свій тиск на Тайвань і за першої нагоди навіть вторгнутися туди. Якщо це станеться, Японія цілком може бути втягнута в конфлікт, тому що її власні острови Сенкаку, на які претендує Китай з 1970-х років, перебувають менш ніж за 140 миль від Тайваню.

Як зазначив колишній прем'єр-міністр Сіндзо Абе у грудні минулого року, «надзвичайна ситуація на Тайвані — це надзвичайна ситуація в Японії, а і отже, надзвичайна ситуація для японсько-американського альянсу». Але реакція Америки на війну в Україні підказала багатьом японцям, що цей союз, можливо, потребує зміцнення і що Японія у своїй безпеці не повинна залежати тільки від Сполучених Штатів.

Це передбачає перегляд деяких основних принципів японської безпеки, починаючи з пацифістської конституції. Конституція Японії, розроблена під керівництвом генерала США Дугласа МакАртура під час окупації Японії союзниками після Другої світової війни, була спрямована на те, щоб країна ніколи більше не загрожувала іншим.

Післявоєнний пацифізм Японії передбачено у статті 9: «Щиро прагнучи до міжнародного миру, заснованого на справедливості та порядку, японський народ назавжди відмовляється від війни як суверенного права нації та загрози силою або її застосування як засобу врегулювання міжнародних суперечок». Тож «ніколи не створюватимуться сухопутні, морські та повітряні сили, а також інший військовий потенціал. Не буде визнано право держави на ведення війни».

Якщо Росія отримає бажане, Китай може набратися сміливості посилити свій тиск на Тайвань.

Під час корейської війни стаття 9 трактувалася дещо вільніше, щоб дати Японії деяку здатність до самооборони. У 1954 році, відповідно до нового закону про сили самооборони, були створені обмежені сухопутні, морські та повітряні сили.

Однак конституція Японії переважно передбачає, що загрози для країни недостатні, щоб вимагати значного військового потенціалу. Як ідеться в її передмові, «ми, японський народ, бажаємо миру на всі часи і глибоко усвідомлюємо високі ідеали, що керують людськими відносинами, і ми сповнені рішучості зберегти нашу безпеку та існування, покладаючись на справедливість та віру миролюбних народів світу».

Інакше кажучи, якби Японія залишалася демілітаризованою, вона не загрожувала іншим країнам і не нападала б на них. Багато лівих у Японії часто повторювали цей висновок, стверджуючи, що демілітаризація та нейтралітет є формулою миру.

Але, як показує війна в Україні, не всі народи світу — або, принаймні, їхні лідери — миролюбні. Крім невпинних бомбардувань житлових районів президент росії Володимир Путін на початку конфлікту оголосив, що привів ядерні сили своєї країни в стан підвищеної бойової готовності.

Ця заява схвилювала більшу частину планети, але особливо глибоко стривожила Японію — єдину країну, яка постраждала від ядерних ударів. Японія тривалий час виступала проти будь-якої ядерної зброї. Проте дедалі більше країн розробляють її. Одна з цих країн, Північна Корея, також регулярно проводить випробування ракет, які часто падають в Японському морі.

Україна не є членом НАТО, і з 1994 року вона не мала власних засобів ядерного стримування. До того ж президент США Джо Байден чітко дав зрозуміти, що не бажає ризикувати прямим військовим зіткненням із Росією, наприклад, шляхом встановлення безпольотної зони над Україною. Це викликало побоювання, що якби Японія зазнала нападу ядерної держави, чи то Росії, Китаю або Північної Кореї, США аналогічним чином відмовилися б захищати її. Так, США зобов’язалися робити це відповідно до американсьо-японського договору про безпеку, але Японія не може знати, чи США виконуватимуть це зобов’язання і якою мірою, поки не стане занадто пізно.

Маючи це на увазі, правляча Ліберально-демократична партія (ЛДП) прагне внести поправки до конституції, щоб прямо згадати про право Японії на самооборону та визнати її сили самооборони. Навіть миролюбний прем'єр-міністр Фуміо Кісіда підтримує поправку, заявивши, що наполягатиме на її обговоренні у сеймі.

Ба більше, деякі японці, насамперед Абе, виступають за розширення американсько-японського договору про безпеку, включивши до нього угоду про спільне використання ядерної зброї, як це встановлено в НАТО. Для країни, що більше півстоліття тому присягнулася ніколи не виробляти, не мати і не розміщувати ядерну зброю, це дуже спірна пропозиція. У 1970-х роках вона викликала б шквал критики. Та оскільки Кісіда заявив, що його уряд не планує переглядати позицію Японії щодо ядерної зброї, деякі політики ЛДП зараз готові до такого обговорення.

Перспектива цих дебатів значною мірою залежить від того, якої відповіді світ зажадає від Росії. Якщо Путіну зійде з рук агресія в Україні і він досягне поступок, не відчувши серйозних економічних проблем, Японія буде мотивована на радикальніші дії задля забезпечення своєї безпеки. У цьому сенсі прихильність Заходу до санкцій має важливі наслідки для стабільності в Азії.

НВ має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Copyright : Project Syndicate , 2022

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ