Словесний портрет Путіна. Чотири наративи, які він повторює найчастіше
Виступи Володимира Путіна і перед російською, і перед міжнародною аудиторією вже давно укладаються приблизно в одну схему
Вони будуються за своєрідним трафаретом і містять в собі певний (добре передбачуваний) набір прийомів. У риторичному меню російського президента завжди звичні інгредієнти, які він може і змішувати, і збовтувати, але коктейль при цьому виходить приблизно один і той же.
Під час саміту в Женеві Путін презенутвав громадськості два своїх усних тексти: інтерв'ю журналісту американського телеканалу NBC Кіру Сіммонсу і, власне, виступ на прес-конференції безпосередньо після спілкування з президентом США Джо Байденом.
В обох цих виступах можна виділити кілька наративів, які вже давно, з року в рік, повторюються в публічних виступах Путіна.
Перший наратив можна умовно назвати фразою Дмитра Медведєва: «Чушь, бумажки и компот« (так свого часу колишній російський прем'єр відреагував на присвячене йому антикорупційне розслідування Олексія Навального).
Слова «нісенітниці», «дурниці», «це просто смішно», а також інші знецінювальні, але не підкріплені фактами фрази Путін вимовляє регулярно. Навіть якщо просто набрати в пошуковику слова «Путін це нісенітниця», можна побачити, наскільки часто він вдається до цієї формули.
У риторичному меню російського президента завжди звичні інгредієнти
«Дурниці це все» — Путін про російські війська на сході України (2014 рік).
«Нісенітниці та плювок в обличчя» — реакція на слова президента України Володимира Зеленського про причини Другої світової війни (2020 рік).
«Нісенітниці якісь, це просто смішно» — заяви про можливі хакерські атаки з боку Росії на м’ясокомбінати компанії JBS (червень 2021 року).
Буквально за тиждень після заяви про м’ясокомбінати Путін слово в слово повторив свій вислів в інтерв'ю Кіру Сіммонсу: «Хто вам сказав, що нас лякає опозиція або мене лякає опозиція? Хто вам це сказав? Ви знаєте, це навіть смішно».
Таку реакцію на запитання журналістів Путін демонструє не вперше: слова «нісенітниці» й «дурниці» звучали і в його інтерв'ю американській телеведучій Мегін Келлі.
Другий наратив назвемо умовно «а зате у вас …» Це старий, ще радянський риторичний прийом, який часто позначають фразою-символом: «Зате у вас в Америці відомо кого лінчують». Путін часто вдається до цього прийому.
«Ви що, хочете як в Парижі?» — реакція на протести «жовтих жилетів» у Франції.
«Ви хочете, щоб у нас по вулицях всілякі саакашвілі бігали?» — реакція на події в Україні, натяк на небезпеку кольорових революцій.
«Хто так обзивається, той сам так називається», — реакція на те, що Байден погодився зі словами журналіста про те, що Путін — вбивця.
Нинішні виступи Путіна не стали винятком. Наратив «А ось у вас…» проявився сповна:
«Щодо того, хто і де, і в чому винен, хто вбивця: на вулицях американських міст щодня когось вбивають, зокрема і лідерів різних організацій. Там слова не встигнеш сказати — вже стріляють, у груди або в спину».
«Гуантанамо досі працює. Взагалі не відповідає нічому. Ні міжнародному праву, ні американським законам — нічому. А досі існує».
Дуже часто до цього прийому Путін вдається саме тоді, коли його запитують про проблеми в Росії.
Третій наратив назвемо знаменитою фразою Путіна: «Він потонув» (після отруєння Олексія Навального з’явився більш свіжий варіант «він захворів»). В інтерв'ю Кіру Сіммонсу Путіну довелося відповідати на питання про ситуацію із затриманням білоруського активіста і журналіста Романа Протасевича і про посадку літака Ryanair в Мінську. «Я не те щоб схвалюю і не те щоб засуджую, — сказав Путін і додав, — так сталося».
Четвертий наратив — наратив імені Волан-де-Морта. Він, мабуть, найсвіжіший з усіх існуючих, оскільки з’явився буквально в останні кілька років. Путін, втім, дотримується його неухильно. Ні в інтерв'ю NBC, ні в своєму виступі на прес-конференції Путін жодного разу не називає Олексія Навального на ім'я. Як завжди, звучать описові звороти: «цей пан», «та людина, яку ви згадали». В арсеналі російського президента вже дійсно накопичилося таких оборотів на цілий словник. Так що жартівлива новина одного з гумористичних сайтів про те, що Інститут російської мови випустив словник синонімів до слова «Навальний», вже перестає здаватися жартом. Окремо варто відзначити й очевидну логічну невідповідність в репліці про Навального. «Свідомо, хочу це підкреслити, ігноруючи цю вимогу закону, цей пан виїхав за кордон на лікування», — говорить Путін, вживаючи слово «свідомо» щодо людини, яка на той момент перебувала у комі.
Традиційними також можна назвати і дитячі обзивалки («Обманули дурачка на четыре кулачка»), і грубуваті жарти «нижче пояса», без яких не обходиться практично жоден виступ Путіна. «Мені не хочеться здаватися грубим, але це схоже на якесь таке нетравлення шлунка, тільки словесне», — відповідає Путін на питання Кіра Сіммонса про вбитих російських опозиціонерів, імена яких журналіст довго перераховує.
Крім того, Путін радить репортерові звернутися «до Всесвітньої ліги сексуальних реформ», якщо його не влаштовують відповіді російського лідера на питання про причетність до кібератаки. Путін у такий спосіб відсилає аудиторію до твору Ільфа і Петрова «Золоте теля» і славнозвісного діалогу:
— Віддайте мені мої гроші, — шепелявив він, — я зовсім бідний! Я рік не був у лазні. Я старий. Мене дівчата не люблять.
— Зверніться до всесвітньої ліги сексуальних реформ, — сказав Бендер. — Може, там допоможуть.
Проблема, однак, полягає в тому, що американський репортер зокрема і міжнародна аудиторія загалом навряд чи знайомі з цим твором радянської літератури, а тому зчитати можуть тільки його буквальне значення. Ліга сексуальних реформ, до речі, дійсно існувала і боролася, зокрема, за права сексуальних меншин.
Публіцист Костянтин Еггерт звернув увагу на ще один нюанс: посилання на Ільфа і Петрова, так само, як і цитата «щось з пам’яттю моєю стало» в одній з путінських відповідей можуть спрацювати тільки для аудиторії певного віку. Молодому російському виборцю, з яким успішно працює один «пан», дискурс Путіна, його жарти і метафори просто незрозумілі. «Те, що здавалося свіжим і незвичайним п’ятнадцять-двадцять років тому, сьогодні приїлося», — підбиває підсумок Еггерт у своїй колонці для видання Сноб.
Новим елементом у виступах Путіна під час саміту можна вважати хіба що цитату Льва Толстого (Путін рідко цитує Толстого) про їхні стосунки з Байденом: «Лев Толстой якось сказав: У житті немає щастя, є лише блискавиці його. Дорожіть ними. Ось мені здається, що в такій ситуації не може бути якоїсь сімейної довіри, але зірниці його, мені здається, промайнули».
Той-кого-не можна-називати, до речі, теж цитував Толстого в розслідуванні про палац Путіна: «Зібралися лиходії, які пограбували народ. Набрали солдатів, суддів, щоб оберігати їхню оргію. І бенкетують».
Втім, якщо враховувати, що зірниця, згідно зі словниковим визначенням, — це «відблиск далекої грози», вона може бути зовсім не обнадійливою ознакою. Або й зовсім міражем: як говорила донна Роза з Бразилії, «на жаль, мій бідний мандрівнику, цей промінь не блисне».
Колонка опублікована в блогах на сайті Української служби Голосу Америки. Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка» передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки»
Друкується з дозволу автора і видання
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ