Читайте NV у Google
За два тижні — осінь. Трохи більше ніж 100 днів до зими. Ми перебуваємо тут
1. На землі. Приблизно о 08:40 18 серпня росіяни завдали двох ударів «бандеролями» по населеному пункту Печеніги (37 км на схід від Харкова, близько 40 км від лінії бойового зіткнення). Цілеспрямовано били по людному в ранковий час місцю — району автостанції. Одна «бандероль» влучила точно в кафе (загинули працівники та відвідувачі), друга — у стоянку біля автостанції. 10 людей загинули, 20 отримали поранення або постраждали.
Уночі росіяни обстріляли Ізюм із РСЗВ (поранили 9-річну дитину та 18-річного юнака), а ввечері скинули КАБи на Ізюмську громаду.
Дрон атакував чергову АЗС безпосередньо в Харкові. І так далі.
Суми, Запоріжжя, Херсон — порівнянно.
Список воєнних злочинів Росії оновлюється щодня.
10 тривог у Києві — як нагадування.
Путіну потрібен нейтралітет України. Як мінімум
2. На Землі. Трамп визначив Ормузьку протоку як територію США. За цим маренням криється підготовка до битви за майбутнє між Pax Silica та WAICO (World Artificial Intelligence Cooperation Organization, Всесвітня організація співробітництва у сфері штучного інтелекту, створена 16 липня 2026 року в Шанхаї — прим. NV).
Казахстан намагається врятуватися, долучившись одразу до обох ініціатив. Деякі важливі гравці (Туреччина, Саудівська Аравія, Швейцарія, Мексика, Канада…) тримаються осторонь.
Імператор Сі приїде до США за місяць, але навіть до ООН не піде, оскільки тема — вельми конкретна.
За три тижні — перший раунд битви за Німеччину. Початок річного політичного етапу, протягом якого опоненти ЄС прагнуть «допомогти» привести до влади більш «національно орієнтовані» сили у Франції, ФРН та Італії, а також відвертих девіантів у Польщі — і все це на тлі занурення Британії у внутрішні проблеми (до яких наочно додалася зміна клімату).
3. Росіяни переконали всіх, що Путін готовий піти на ескалацію шляхом створення масштабної гуманітарної катастрофи в Україні, а також глобальної нестабільності на ринку продовольства. Одним із наслідків цього стане напруженість в Африці. І що? Правильно. Нові мігранти до Європи. Десятки «сеут» одночасно .
На тлі шизофренічних заяв про те, щоб не осоромити дідів-прадідів, та про «цілі СВО», російські офіційні особи озвучують конкретику. Заступник голови МЗС РФ Михайло Галузін у нещодавньому інтерв'ю заявив: «…Потрібні, серед іншого, конкретні юридично зобов’язувальні гарантії безпеки Росії, які унеможливлять рецидиви агресії колективного Заходу на наших західних рубежах…».
Російський журналіст Олексій Венедиктов в одному з нещодавніх ефірів уточнює: Путіну потрібен нейтралітет України. Як мінімум.
Путін заявив про готовність розпочати морське протистояння з Європою в Тихому океані, оскільки там здійснюється рух європейських суден і постачання в інтересах європейських країн. А європейським військово-морським силам особливо нема на що спертися. Та й американці не допоможуть — з огляду на гучну заяву Трампа щодо Південної Кореї.
У поєднанні з відкритими погрозами Росії перекрити КТК (транспортування нафти з Казахстану до Європи) формується цілком однозначний вектор тиску.
4. Щодо України відбуватиметься рівно те саме, що й рік тому: спроба демонтувати ракетну програму, обмежити можливості далекобійного озброєння та змусити піти на поступки через «боротьбу з корупцією», паралізувавши все, що ще якимось дивом працює.
Але оскільки минулого року не вдалося, внесуть правки.
По-перше, Європу масштабно схилятимуть до відмови від допомоги Україні.
По-друге, вони посилять терор щодо цивільного населення в Україні.
Звучить страхітливо…
Пікантність ситуації полягає в тому, що завдання, яке стоїть перед Європою, не вирішується шляхом віддання України Кремлю на поталу й пограбування. Навпаки — у такому разі все лише погіршиться, і про європейський спосіб життя можна буде забути.
Але й продовжувати війну на виснаження в тому дусі, як зараз, не вдасться. Росія руйнуватиметься, але терпітиме. І ще рік точно витримає.
Вихід полягає лише в тому, де збігаються інтереси України та Європи. А саме: змістити фронтир на схід — щонайменше в межиріччя Дону й Волги, а ще краще — за Волгу. Набір прикладних рішень для цього відомий; потрібна політична воля.
Інакше наземний фронтир природним чином зміститься до Дунаю, що обмілів, та в межиріччя Вісли й Одри.
А решта Європи вирішуватиме: йти їй шляхом прямим, шляхом тих, хто під гнівом чи тих, хто заблукав? (автор цитує 6-й і 7-й аяти першої сури Корану Аль-Фатіха — Відкриваюча, — прим. NV)
Текст опубліковано з дозволу автора