Північний потік-2. Що може викинути Кремль?
Російська журналістка Юлія Латиніна у своїй колонці для Новой газеты пояснює, для чого Росії потрібен Північний потік-2.
Є два погляди на проект трубопроводу Північний потік-2. Один з них був кілька місяців тому озвучений аналітиком Сбербанк-SIB Олександром Феком і коштував йому роботи. Фек написав, що жоден трубопровідний проект Газпрому не окуповується — вони будуються не на користь акціонерів, а в інтересах підрядників (читай — не заради прибутку, а заради відкатів).
«Ми виявляємо, що рішення Газпрому стають абсолютно зрозумілими, якщо припустити, що компанія управляється в інтересах своїх підрядників, а не для отримання комерційної вигоди», — писав Фек.
Приблизно те саме повторив нещодавно один з найкращих російських нафтогазових аналітиків Михайло Крутіхін:
«Це абсолютно непотрібний проект. Мотивації при цьому було дві: покарати українців позбавленням транзиту і дати можливість нажитися підрядникам, які його будують. Іншої мотивації у Росії немає. Північний потік-2 не окупиться ніколи, якщо враховувати його інвестиційну складову — ті самі $44 млрд. Тому гроші просто спишуть. Він був явно збитковий».
Кремль може спробувати анексувати що-небудь — та хоч БілорусьЗа всієї поваги і до Фека, і до Крутіхіна, справа йде трохи складніше.
«Позбавлення транзиту» обійдеться українцям максимум у $2 млрд. Це не критичні гроші, які легко зможуть компенсувати Євросоюз чи США. А поставити Україну на коліна, перекривши газ, не вдасться: Україна ось уже четвертий рік отримує газ реверсом з Європи.
«Газова зброя» проти України виявилося одноразовою. Один раз застосувавши її, Росія втратила можливість скористатися цим прийомом ще раз, і разом з цим — кілька мільярдів доларів, втрачених Газпромом на навмисному зниженні постачань газу до Європи, не кажучи вже про репутацію надійного постачальника, яка, втім, була загублена куди раніше.
Те саме стосується і надприбутків підрядників. Надприбутки, безсумнівно, наявні, але, якби справа була в одних тільки надприбутках, США навряд чи б виступали проти будівництва. А тим часом The Wall Street Journal повідомляє, що законопроект про санкції проти компаній, що беруть участь у будівництві Північного потоку-2, проходить останнє доопрацювання. Яке діло американцям, якщо ротенберги-тимченки запрацюють у п'ять кінців? Ця неприхована афера тільки підсилює напруженість і соціальну заздрість у Росії.
Головна мета Північного потоку-2, звичайно, геополітична. Ця мета полягає в тому, щоб прив'язати до себе Німеччину. У разі будівництва Північного потоку-2 Німеччина стає головним розподільником російського газу в Європі. А російський газ, особливо після виснаження родовищ Північного моря, дійсно залишається якщо не єдиним, то безальтернативним джерелом. У тому сенсі, що якщо російський газ піде з ринку, то замінити його буде дорого і важко.
Німеччина, звичайно, і зараз є головним місцем з роздачі російського газу [...].
І Кремль може викинути якраз дві речі. По-перше, почати черговий раунд гібридної війни на Україні, сподіваючись на поблажливість з боку Німеччини. По-друге, спробувати ще що-небудь анексувати — та хоч Білорусь [...].
До речі, про Білорусь. За Грузією й Україною всі забули про неї, а тим часом вона: а) є цілком ласим шматком; б) може вирішити відому проблему 2024 року. Цього року закінчується черговий президентський термін, і, щоб його продовжити, треба змінювати Конституцію.
А в разі об'єднання Росії і Білорусі Конституцію доведеться міняти само собою. Держава ж зміниться — і Конституція теж. Олександру Лукашенку періодично дають зрозуміти, що об'єднання було б бажаним.
Щойно — в липні 2018 року — Держдума ухвалила законопроект, що передбачає зокрема повне скасування протягом шести років експортного мита на нафту. У застосуванні до Білорусі це означає, що Білорусі, яка досі жила тим, що закуповувала російську нафту без сплати експортного мита, переробляла її і продавала на Захід, втратить конкурентну перевагу і разом з ним — приблизно $3 млрд на рік, тобто, десь 5% білоруського ВВП.
Нескладно помітити, що пропускна здатність Північного потоку-2 — 55 млрд кубометрів на рік — приблизно відповідає пропускній здатності білоруської труби, (якою, до речі, на 100% володіє Газпром).
Зараз Газпром не може перекрити цю трубу: це викличе зрив постачань газу в Європу і зрозумілий скандал. Але перекрити її після будівництва Північного потоку-2 буде нескладно [...].
То що ж, ви скажете, Крутіхін і Фек не мають рації? Вони короткозоро міркують про відкати, про те, що проект комерційно неокупний, а тут он яка геополітика! Загнуздати Німеччину! Забезпечити її нейтралітет стосовно будь-яких вчинків Росії, а по дорозі використовувати Північний потік-2 як можливий кийок для приєднання Білорусі!
Крутіхін і Фек, зрозуміло, мають рацію. До того ж за двома параметрами.
По-перше, «геополітика» в сучасному світі є тільки там, де не працює економіка. Росії не було б ніякої потреби «прив'язувати» до себе Німеччину збитковими трубопроводами, якби Росія могла прив'язати до себе весь світ своїми видатними економічними і науковими досягненнями [...].
А по-друге, саме «геополітика» як не можна краще годиться для того, щоб виправдати відкати і економічно збиткові проекти. Геополітика і відкати так пов'язані в Росії один з одним, що складно навіть розібрати, де курка, а де яйце. [...]
Повну версію читайте в Новой газете
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени