Кого буде захищати путінська жандармерія

Найбільш точна історична аналогія горезвісної «нацгвардії» - окремий корпус жандармів, що існував в Російській імперії з 1827 по 1917 роки, - пише російський політолог, депутат Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга Борис Вишневський у своєму блозі для «Ехо Москви».

Жандарми призначалися, в тому числі, «для розсіювання законом заборонених збіговисьок, для упокорення буйства і відновлення порушеного порядку, для охорони порядку на парадах військ, пожежах, ярмарках, народних гуляннях, всякого роду публічних з'їздах». Також їх обов'язки полягали, наприклад, у «виявленні і дослідженні державних злочинів; в охороні зовнішнього порядку, благочиння та громадської безпеки в районі залізниць».

Рівно це і доручається «нацгвардії», очолювати яку поставлений недавній головноохороняючий Самого.

Ніякої суспільної потреби в тому, щоб створювати жандармський корпус, немає.

Громадяни потребують посилення свого захисту від свавілля влади - а зовсім не появи «нацгвардії» з карально-охоронними повноваженнями, націленої на прямо протилежне завдання: захистити владу від громадян, незадоволених її діями. Яких, судячи з «успішної» політики влади, буде все більше.

Тому терміново потрібні жандарми. Які будуть боротися з «внутрішніми ворогами»: розганяти мітинги і демонстрації, вторгатися в будинки і квартири, стріляти без попередження і застосовувати бронемашини і водомети, повідомляючи про це прокурора протягом 24 годин.

Які будуть абсолютно непідконтрольні суспільству (недарма пропонується заборонити розголошення відомостей про те, хто саме є в їх рядах). І які (як задумано) не підведуть, якщо в «годину ікс» здригнуться армія і ФСБ.

Встануть незламною стіною навколо Самого.

А Сам не тільки переконує підданих, але і себе давно переконав, що живе в обложеній фортеці. Де зовні - вороги, а всередині - зрадники. І кільця оточення стискаються з кожним днем.

Його так вчили у вищій школі КДБ: будь-яке негативне явище пояснюється виключно підступами ворогів. Усунемо ворогів - і все налагодиться.

Ось тільки, - і знову ж таки, завдяки його політиці, - друзів стає все менше і менше, а ворогів стає все більше і більше.

Коли з'ясується, що «блакитні мундири» воліють рятувати себе, а не Самого - як траплялося з багатьма диктаторами, - для нього буде вже пізно.