Хто і чому боїться референдумів
Що мене дивує і частково турбує, так це чітко виражений антидемократичний дискурс у частини критиків закону про всеукраїнський референдум
Адже деякими критиками заперечується сама можливість проведення в Україні загальнонаціональних референдумів через політичні ризики, мовляв, українські виборці не так проголосують, не те візьмуть. З одного боку, це явна політична параноя, причому стосовно власного народу. З іншого боку, це ще прояв політичної шизофренії (перепрошую за екзерсиси з політичною психіатрією). У чому шизофренія? На думку таких критиків, під час Майданів можна апелювати до народу, а в зв’язку з референдумами ніяк не можна. Така позиція щонайменше виявляє подвійні стандарти, що насправді є маніпуляцією.
Що мені принципово не подобається, так це заперечення одного з демократичних інститутів, яким є референдум. Відразу обмовлюся, що я прекрасно знаю про те, що в низці розвинених країн референдуми не проводяться. У кожному конкретному випадку для цього є свої причини. Але в демократичній теорії і практиці немає якогось заперечення референдумів взагалі, радше є дискусія з цього приводу, деякі обмеження і застереження.
У нашому випадку насторожує категоричність в запереченні інституту референдуму (хоча це конституційна норма) і аргумент про «незрілість» виборців. Так недалеко і до заперечення іншого демократичного інституту — виборів. Адже якщо виборці незрілі, не так проголосують, не те приймуть (як заявляють деякі критики), то це може стосуватися і виборів. Напівжартівливі пропозиції про введення різноманітних електоральних цензів у нас з’являються регулярно. І на рівні підсвідомості вони відображають реальне невдоволення демократичними практиками. І від такої критики і невдоволення з приводу того, як працює інститут виборів, і підозр щодо референдумів — один-два кроки до авторитарних позицій і заперечення демократичних інституцій. І потішно, і сумно водночас, що такі настрої висловлюють люди, які заявляють, що вони представляють в Україні європейські цінності. Боюся, що це зовсім не так.
Я здогадуюся, звідки йдуть такі настрої. Багато в чому від шокуючих (для таких критиків) результатів виборів 2019 року. Саме тоді зародилася ця параноя («народ, що з глузду з'їхав»
Насамкінець особливо зазначу, що з використанням референдумів треба діяти обережно і дуже відповідально. У прийнятому законі досить багато запобіжників щодо тем, які не можна виносити на референдуми. І це правильно. Краще перестрахуватися, ніж недострахуватися. Бо якісь таргани почнуть вилазити з конкретної практики референдумів. І не варто частити з референдумами. Це, як і вибори, задороге задоволення.
Тому резюме таке: не бійтеся референдумів, але будьте відповідальними щодо їх ініціювання та проведення.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ