Читайте NV у Google
Я давно хотіла написати про це. Може, трохи нервово, але це точно варте роздумів
Велику частину української аудиторії не цікавить тема окупованих територій. І ніколи надто не цікавила (крім тих, кому це болить особисто, і релокованих медіа).
Я пригадую тривалі роки своєї попередньої роботи на Громадському радіо, ще тоді, коли нас саркастично називали «радіо переселенець». Бо ми розповідали про ВПО, окупацію, фронт і військових. А ці теми були просто таки маргінальними у 2015−2016 роках — і надалі.
Також я дуже добре знаю, як ці теми провалювалися на загальнонаціональних каналах. І тоді ж було дослідження Детектор медіа, яке показало, що тем, пов’язаних з війною, окупацією і ВПО на так званих каналах «загального інтересу» від 1,5 до 3% (я можу з цифрами трошки помилитись). Чому так?
Аудиторія це не хоче дивитися
Ну, це логічно — бо аудиторія це не хоче дивитись. Отже, ми будемо фестивалити альфа-фестами і нескінченного показувати тих самих політиків із тими самими синхронами про порожнечу.
Мені здається, що до того, що у 2022-му році така велика кількість людей були шоковані, що росіяни поперли з усіх напрямків з усім своїм супроводом (вбивствами, нищенням, плюндруванням, ґвалтуваннями), якоюсь мірою спричинило і те, що більшість не цікавило, що відбувається в окупації.
Я не знаю, чи це провина саме журналістів. Але воно точно як замкнене коло: не дивляться — то не розказуємо — не розказуємо — то цього не існує в інформаційному порядку денному.
Зараз історія повторюється.
Люди хочуть «кави в Криму», але мало кому цікава ціна, якою ця «кава» може бути здобута.
Люди перегодовані рілсами про те, «як воно горить, як усі суєтяться», але мало кому цікаво, яка робота за цим стоїть.
Люди готові десятками тисяч шерити історії про дітей, які, ризикуючи життям, вирвалися з окупації, але мало кому цікаво, що з цими дітьми стається потім. Адже вони можуть не мати українського громадянства, підтримки сім'ї, житла, освіти, засобів до існування.
Люди будуть годинами перемусолювати заяви Трампа, аби лиш не цікавитись реальними речами.
Зрештою, ми ж усі не хочемо поступатися нашими територіями! Егегей! І знову рілс, як воно все горить.
Я знаю, що конфронтувати з аудиторією — нібито поганий тон. Що не варто писати, що аудиторія, мовляв, не така. Але чому? Якщо це реально так і є, і про це можна сказати прямо.
Текст опубліковано з дозволу авторки