Як повернути дітей, яких викрадає Росія: виклики для України
Читайте NV у Google
Проблема повернення дітей — не лише у міжнародній площині
Путін 4 січня підписав указ про присвоєння громадянства дітям, депортованим з України. Відтепер діти-сироти та діти, які залишилися без батьківського піклування, можуть стати громадянами РФ за його особистим рішенням без урахування вимог федерального законодавства
За оцінкою Офісу омбудсмана України з прав людини, станом на кінець 2023 року близько 19,5 тис. українських дітей депортовані до Росії або вивезені на окуповані росіянами українські території. Це найбільш консервативна оцінка, адже вона базується на юридично верифікованому списку. Але встановити особи всіх викрадених дітей наразі неможливо, тому реальні цифри — значно більші.
Є окремі організації, які відстежують облікові записи викрадених дітей у соцмережах і відкритих джерелах — й у такий спосіб намагаються вести статистику. Проте поки що це поодинокі й несистематизовані спроби, тому про зведену статистику не йдеться.
Ми з колегами схиляємося до оцінки у 700 тис. осіб — це загальна кількість дітей, яких з різних причин вивезли до РФ після окупації Криму та початку війни на Донбасі. Проте варто розуміти, що діти ростуть, і за дев’ять років частина з них досягла повноліття й стала дорослими.
За взяття під опіку на виховання українських дітей передбачені державні виплати
Якщо ж говорити про те, скільки дітей вдалося повернути, — таких налічується 517. Як бачимо, це мізерна кількість навіть на тлі консервативної оцінки Офісу омбудсмана. Робота з верифікації та репатріації українських громадян триває, разом з Центром захисту прав дитини планується повернення ще кількох сотень дітей. Але і це менш як 5% від загальної кількості жертв російської депортації.
Що змінює новий указ Путіна
Росія надавала громадянство викраденим українським дітям і дотепер. Утім, новий указ Путіна максимально спрощує цей процес. Раніше клопотання про прийняття дитини до російського громадянства мали подавати окремі категорії людей, дотичних до дитини, як-от офіційні опікуни. Зараз цей перелік розширився — подати заяву може, наприклад, директор організації, в якій дитина перебуває під наглядом. Водночас РФ не вимагає, щоб діти складали екзамени з російської мови чи історії, тож підстав для відмови у громадянстві, фактично, не існує.
Навіщо це Росії? У такий спосіб вона працює над зміною ідентичності депортованих дітей, знищує їхню «українськість», примушує швидше забути своє походження. Для пересічних росіян це ще і прибуткова справа: за взяття під опіку на виховання українських дітей передбачені державні виплати.
Згідно з вимогою Женевської конвенції про захист цивільного населення, окупаційна влада не має змінювати громадянство жителів захоплених територій. Дії Росії безпосередньо порушують цю норму.
До того ж спроби впливати на ідентичність дітей, не враховуючи їхні власні бажання, є одним з аспектів злочину геноциду. Дитина майже не спроможна протистояти маніпуляціям на кшталт вивчення історії за російськими підручниками та пропаганди ідеології «російського світу» в «Юнармії». Отримання громадянства стає лише юридичним оформленням ланки попередніх дій, спрямованих на знищення української свідомості.
Для України така політика Кремля створює додаткові бар'єри у поверненні викрадених дітей. Одне питання — намагатися повернути українських громадян, яких було депортовано, й зовсім інше — повертати людей, які де-факто є громадянами Росії.
Як повертати дітей, які стали громадянами РФ
Донедавна одним з дієвих способів повертати депортованих дітей були візити їхніх родичів, які забирали дитину. Але зараз Росія вже не поспішає пропускати через свій кордон мам, бабусь чи тіток, які їдуть за дитиною. Це один з елементів додаткового політичного тиску на Україну та спроба Кремля продемонструвати свою вагу.
У випадку з дітьми, які набули громадянства РФ, ситуація ускладнюється ще більше. Навіть якщо дорослому вдасться потрапити до Росії, вивезти тепер уже «російську» дитину можна лише за згоди її опікуна. Покладатися на останнє не доводиться.
Підлітки, які пам’ятають Україну й бажають повернутися з власної волі, так само не мають права перетинати кордон без супроводу опікуна. Фактично, їм залишається чекати на повноліття, аби стати хоча б номінально «вільними у своїх пересуваннях», як це зазначено у Конституції Росії.
Щодо впливу міжнародних інституцій, у березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна за воєнний злочин незаконної депортації та переміщення дітей з України до Росії. Проте, поки президент РФ не перетинає кордон країн, які ратифікували Римський статут, він недосяжний для правосуддя.
Що ж залишається? Омбудсман Дмитро Лубінець згадував про гуманітарну ініціативу Bring Kids Back UA, яка передбачає механізм репатріації за міжнародного посередництва інших держав, як-от Катар і Саудівська Аравія. Зокрема, завдяки їхнім зусиллям стали можливі кілька останніх успішних повернень. Тому є підстави вважати, що найближчим часом ми будемо рухатися саме цим шляхом.
Чи готова Україна до повернення дітей
Уявімо, що станеться диво й завтра Росія погодиться повернути нам 20 тис. дітей. Тоді постане нагальне питання: куди саме їм повертатися? Ті діти, яких вдалося репатріювати, переважно розмістилися у родичів. Проте такі перспективи доступні не всім.
Переважна більшість викрадених дітей — жителі тимчасово окупованих територій, які не мають чи втратили родини та житло. Україна вирішила, що не повертатиме дитину до інтернатних закладів — проте наразі у нас немає належної кількості ДБСТ (дитбудинків сімейного типу) чи ПС (прийомних сімей). Крім цього, у південних та східних регіонах зруйновано тисячі шкіл — там досі немає очного навчання.
Ми не можемо безпосередньо впливати на дії Росії, яка порушує міжнародне гуманітарне право та скоює злочин. Але маємо стовідсотковий вплив на наші реалії, тож мусимо уже зараз готуватися до повернення українських дітей.
Поточний виклик для держави — створити:
— умови для проживання та освіти кожної репатрійованої дитини, зокрема підтримувати нові ДБСТ і сприяти відновленню шкіл;
— стандарт психологічної реабілітації та реінтеграції в українське суспільство, адже діти протягом тривалого часу піддавалися пропаганді та потребують «декодингу»;
— патронатний сервіс, який опікуватиметься підлітками та юнаками — їм буде потрібен всебічний супровід, щоб підготуватися до дорослого самостійного життя;
— можливості для найкращого майбутнього для повнолітніх українців, які у дитинстві були депортовані у РФ, але вирішили повернутися в Україну.
Кожна дитина має право на щасливе дитинство, й обов’язок держави — його забезпечити.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV