Простий рецепт. Як позбутися поганих звичок і набути хороших
Рекомендую книгу всім, хто вважає, що у них ще є щось поліпшити у звичках. Кількість і якість практичних порад зробить час вашим союзником
Атомні звички. Atomic Habits
(про інші книги читайте тут).
Джеймс Клір. 2018 рік видання. 319 сторінок. Світовий бестселер (більше 3-х млн примірників).
Рейтинг GoodReads 4.38. Рейтинг Amazon 4.8.
Давно не пригадую таких рейтингів. Мабуть, найвищі за мій книжковий марафон.
Як не зайдеш на Amazon — книга очолює хіти продажу. Думаю, що автор окупив фінансово всі свої старання. Це безумовний комерційний успіх і загальне світове визнання.
У моїй добірці не так багато бестселерів. Я не великий шанувальник масової літератури, так само, як я зовсім не шанувальник масового кіно. Такі книги добре читати в молодості, коли ти ще не можеш сформувати свій власний нішевий вибір. І це, до речі, перша книга, яку мій син Тимофій прочитав до мене, а не навпаки.
Отже, про що ця чудова книжка. У кожного з нас існують звички, добрі та погані. Якщо ми хочемо отримати серйозні якісні результати в нашому житті, то алгоритм простий — збільшуємо добрі звички та зменшуємо погані. Книжка детально описує, як саме це зробити!
Для початку я б рекомендував кожному з вас, якщо ви наважитеся прочитати цю книгу, записати свої хороші та погані звички. Зробити два списки.
Потім варто створити третій список — звички, які ви хотіли б додати до хороших.
Книга починається з історії про британських велосипедистів. За 100 років вони нічого й ніколи не вигравали. Причому не просто не вигравали, а завжди пленталися у хвості.
Ситуація була настільки поганою, що коли представники олімпійської збірної Великобританії звернулися до провідного виробника спортивних велосипедів із проханням закупити нові велосипеди для своєї збірної, виробник їм відмовив. Тому що вважав, що використання їхніх велосипедів британцями негативно вплине на імідж виробника.
І тут у 2003-му році з’являється Дейв Брейсфолд, який починає вносити маленькі зміни до тренувального процесу й обмундирування команди. Дейв поставив собі завдання: кожної ітерації взаємодії з командою покращувати хоч щось на умовний 1%. Шоломи з підігрівачем, які підтримували температуру в холодні часи, дизайн сидінь, щоб не натирало, лікар, який пояснював, як мити руки, щоб не підхопити вірус із застудою та не пропускати тренування, обладнання кімнат для відпочинку спортсменів тощо. Чекати довелося недовго. Через 5 років британська збірна не лише виграла золото на Олімпіаді в Пекіні, а й забрала максимальну кількість нагород на кожному зі світових змагань. За 10 років із 2007 до 2018 виграли 178 медалей. 66 на олімпійських і параолімпійських іграх. А також 5 перемог на Тур де Франс, що вважається найуспішнішою чередою перемог у світовій історії.
Коли б не зайшов на Amazon — книга очолює хіти продажів
Суть цього прикладу в тому, що так само, як у фінансах, найбільше зростання приносить сукупне зростання (compound growth), коли відсотки нараховують на відсотки і ти залишаєш весь капітал у бізнесі. Так само й у звичках, якщо у тебе є хороша звичка і ти використовуєш її регулярно, покращуючи щось на 1% за одну ітерацію, то в якийсь момент станеться прорив. А точніше: через рік те, над чим Ви працюєте, буде у 37 разів кращим, ніж на початку шляху ( 1,01n365 = 37,78).
На жаль, принцип сукупного зростання працює не лише для добрих звичок, а й для поганих. Якщо погані звички регулярно повторювати, вони також швидко призведуть вас до руйнування, як хороші звички до суттєвого прогресу.
Тому набагато важливіше за твої досягнуті результати твоя поточна траєкторія. Навіть якщо ти мільйонер, але витрачаєш більше, ніж заробляєш, то твоя звичка до витрат рано чи пізно тебе розорить.
Час збільшує відстань між твоїм успіхом і поразкою. Якщо в тебе домінують добрі звички, то час — твій союзник. Якщо ж у тебе домінують погані звички, час стає твоїм головним ворогом.
Складність тут у тому, що через те, що прогрес практично ледь помітний на щоденній основі, то багато хто сходить із цього шляху.
Якщо ти тричі потренувався в залі, ти ще не зможеш підтягти свої м’язи, якщо два тижні вчив мову, ти її ще зовсім не вивчив, а якщо місяць сидиш на дієті, це ще не приведе тебе до ідеальної форми. Звички — це дуже довгий шлях, і вони повинні стати автоматичними.
Автор запитав у елітного тренера з важкої атлетики, що відрізняє великого спортсмена від звичайного. Й окрім звичайних відповідей про генетику, удачу та талант, тренер дав незвичайну відповідь: «Критичним фактором попадання в групу надуспішних є здатність спортсмена подолати нудність щоденних тренувань. Вони приходять у зал і піднімають вагу, незважаючи ні на що!»
Колись, приблизно 20 років тому, я вирішив для себе, що щодня записуватиму підсумки дня і на кожен наступний день плануватиму п’ять найважливіших завдань. Пізніше до цієї звички додалася звичка вимірювати свою здатність виконувати 5 найважливіших завдань дня, тижня, місяця, кварталу та року. Набір цих дій стали моїми ключовими звичками, без яких я не уявляю свого дня. Єдиний виняток становить неділя, коли я пишу підсумки, але можу не написати план. Я називаю неділю — резервний день, коли можна підтягнути те, що я не встиг зробити за робочий тиждень. Неділя також є днем натхнення для мене. І саме тому щонеділі я пишу свої пости про найцікавіші книги.
Відтоді, коли в моєму полі зору з’являється людина, яка хоче досягти успіху в бізнесі, я насамперед рекомендую записувати 5 найважливіших завдань на день. Здатність менеджера ділитися своїми результатами щодо виконання цих завдань, а також масштабність самих завдань і визначають рівень майбутнього успіху!
Гаразд, а що робити з поганими звичками? Моя найшкідливіша звичка — це телефон! Тут також добре допомагає трекінг. Якщо я починав із того, що у мене середній час був 7 із половиною годин на день, то зараз це вже 5 годин на день, а моя мета — прийти до 3 годин на день. Це з урахуванням аудіокниг і того, що дійсно необхідне. Але є ще шахи, а донедавна моя улюблена гра Каркассон. Не говорячи вже про соцмережі. Вирісши на ігровій індустрії, мене не могло не зачепити хвилею це захоплення.
Відповідно, щоби зменшити мій телефонний час, будь-які засоби хороші, починаючи від прогулянок на свіжому повітрі з дружиною і закінчуючи тенісом.
Автор детально розбирає техніки, як зробити погані звички малодоступними та непривабливими. Те, що спрацювало для мене, — це зробити всі відволікальні фактори максимально незручними. Наприклад, після закінчення використання ФБ я роблю log out. Причому мій пароль настільки довгий, що кілька разів подумаю, входити мені чи ні. А на комп’ютері взагалі не можу зайти до ФБ, що набагато менше відволікає від роботи. І від 5 основних цілей, що є гарною звичкою!
Автор відрізняє три рівні змін у звичках, перший рівень — це результати, другий рівень — це процеси, а третій рівень — це ідентичність. Зрештою, саме звички і сформують твою ідентичність, даючи всім довкола зрозуміти, хто ти є. Але можна піти зворотним шляхом. Подумати про те, ким ти хочеш бути, і сформувати свої звички на основі бажаної ідентичності.
І йти від ідентичності набагато продуктивніше, ніж іти від мети.
Ті, хто перемагають, і ті, хто програють, мають одну й ту саму мету. Але перемога приходить до тих частіше, хто має правильний процес. Саме побудовою процесу, а не просто постановкою цілей, і радить займатися автор.
Колись я любив приходити до книгарень і скуповувати безліч книг, у кожний свій візит. Але я їх рідко дочитував до кінця. І в результаті, я завжди йшов по верхівках. І тоді я вигадав цей книжковий марафон, аби змінити цю звичку. Для того, щоб глибоко розповісти про книгу, її потрібно прочитати цілком. А щоб не зійти з цього шляху, я регулярно писав пости про книги. Це сформувало мою звичку читати регулярно та дочитувати книги до кінця. Автор указує на те, що якщо ви робите декларацію своєму оточенню, то ймовірність підтримання цієї звички набагато вища.
Повертаючись до питання ідентичності, важливо розуміти, що не можна жорстко прив’язуватися до своєї ідентичності. Тому що, якщо ви захочете її поміняти, це може призвести до серйозного руйнування особистості. Ми рідко сприйнятливі до критики того, що вважаємо кореневим чинником своєї системи. Якщо ідентичність людини — спортсмен, то вона хоче, щоб її спортивні досягнення були визнані. Але що робити, коли вона змушена піти зі спорту? За віком чи здоров’ям.
Рецепт простий — не можна роздмухувати ідентичність. Потрібно про неї пам’ятати, але бути готовим змінити її. Я на початку посту згадав власників сімейних компаній, які не хочуть залишати свою посаду, оскільки вважають, що вони помруть, якщо залишаться без роботи. Саме тому вони внутрішньо опираються появі компетентного менеджменту, який зможе якісно керувати їхнім бізнесом. Внутрішня мотивація, що підтримує чинну ідентичність (я — бізнесмен) буде порушена. Але якщо у вас є гнучкіше визначення ідентичності — лідер, який завжди створює щось нове, то ви зможете простіше подолати трансформацію і передачу вашого бізнесу.
Рекомендую книгу всім, хто вважає, що у них є ще що покращити у звичках.
Кількість і якість практичних порад зробить час вашим союзником!
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ