ШІ на війні — чи можна створити «штучного солдата»
Час відверто поговорити про штучний інтелект на полі бою — не в теорії, а з досвіду реальної війни
З виступу на конференції AI in Defense Summit (Штучний інтелект в обороні) у Брюсселі
ШІ не воює сам. Передусім треба чітко розуміти: штучний інтелект не веде війни самостійно. Він не замінює солдатів чи командирів. Те, що ми маємо, — це лише часткова автоматизація окремих завдань у значно ширшому ланцюгу людських рішень.
Найпоширеніший приклад — безпілотники. У деяких випадках вони можуть автоматично виявляти ціль або допомагати в її ураженні. Але ця автоматизація обмежена і дуже вузька.
Якщо розглядати бій як процес — а це довгий ланцюг дій, — то він складається з сотень кроків. Штучний інтелект залучений лише у два із них: виявлення цілі та уточнення цілі. І навіть ці функції працюють тільки за специфічних умов.
Чи є ціль законним військовим об'єктом — жоден ШІ не визначить
Поле бою — це хаос. Противник ховає техніку, використовує маскування, зливається з рельєфом місцевості, веде бойові дії в умовах поганої погоди — диму, пилу, снігу, дощу. Навчити ШІ надійно розпізнавати замасковані військові цілі за всіх цих умов на практиці — неможливо. Кількість варіацій безмежна.
Ще важливіше, і це критично — сьогодні у світі не існує технології, яка дозволяла б штучному інтелекту надійно визначати, чи є ціль законним військовим об'єктом.
Для нас у Збройних силах України, і особливо у Третьому армійському корпусі, суворе дотримання законів війни та міжнародних конвенцій — не формальність. Це принцип, який ми захищаємо власним життям.
Ціна помилки неприйнятна. Помилка ШІ може означати ураження власних сил. Вона може означати загибель цивільних. Для нас це неприпустимо. Навіть у цивільному житті системи ШІ регулярно дають збої. Зазвичай ці збої не мають серйозних наслідків. На полі бою одна-єдина помилка коштує людських життів.
Де ШІ справді корисний. За сприятливих умов штучний інтелект може допомагати. Наприклад, він здатен виявляти незвичний рух — скупчення пікселів, що рухаються за певним патерном, — і сигналізувати про можливу ворожу техніку або тактичні групи. Це допомагає швидше бачити, але не швидше ухвалювати рішення.
Рутинні завдання теж можна делегувати ШІ:
- політ безпілотника у визначену зону спостереження;
- моніторинг місцевості;
- сповіщення операторів про незвичну активність.
Це зменшує навантаження на військових і зберігає людські ресурси для найважливішого — ухвалення рішень і бойового управління.
Перспективний напрям — використання ШІ на спостережних постах поблизу лінії фронту. Такі системи можуть піднімати тривогу, але рішення завжди ухвалює людина. ШІ також може підтримувати логістику — наприклад, пропонувати оптимальні маршрути пересування. Але, знову ж таки: він радить, а не командує.
Наземні дрони — досвід «Трійки». У 3-му армійському корпусі наземні безпілотні платформи вже широко використовують — для логістики, мінування, евакуації та штурмових завдань. Один із наших наземних дронів успішно утримував позицію протягом 45 днів у бойових умовах.
Попри це, ШІ рідко застосовують у цих системах. Лише один тип наземної платформи, який ми використовуємо, містить ШІ для виявлення цілей і термінального наведення — і навіть там усі фінальні рішення та дії залишаються під повним людським контролем.
Отже, штучний інтелект — це інструмент.
Людина залишається командиром. Відповідальність не може бути автоматизована.
Це і є реальність війни.