ШІ на війні — чи можна створити «штучного солдата»

З виступу на конференції AI in Defense Summit (Штучний інтелект в обороні) у Брюсселі

ШІ не воює сам. Передусім треба чітко розуміти: штучний інтелект не веде війни самостійно. Він не замінює солдатів чи командирів. Те, що ми маємо, — це лише часткова автоматизація окремих завдань у значно ширшому ланцюгу людських рішень.

Найпоширеніший приклад — безпілотники. У деяких випадках вони можуть автоматично виявляти ціль або допомагати в її ураженні. Але ця автоматизація обмежена і дуже вузька.

Якщо розглядати бій як процес — а це довгий ланцюг дій, — то він складається з сотень кроків. Штучний інтелект залучений лише у два із них: виявлення цілі та уточнення цілі. І навіть ці функції працюють тільки за специфічних умов.

Чи є ціль законним військовим об'єктом — жоден ШІ не визначить

Поле бою — це хаос. Противник ховає техніку, використовує маскування, зливається з рельєфом місцевості, веде бойові дії в умовах поганої погоди — диму, пилу, снігу, дощу. Навчити ШІ надійно розпізнавати замасковані військові цілі за всіх цих умов на практиці — неможливо. Кількість варіацій безмежна.

Ще важливіше, і це критично — сьогодні у світі не існує технології, яка дозволяла б штучному інтелекту надійно визначати, чи є ціль законним військовим об'єктом.

Для нас у Збройних силах України, і особливо у Третьому армійському корпусі, суворе дотримання законів війни та міжнародних конвенцій — не формальність. Це принцип, який ми захищаємо власним життям.

Ціна помилки неприйнятна. Помилка ШІ може означати ураження власних сил. Вона може означати загибель цивільних. Для нас це неприпустимо. Навіть у цивільному житті системи ШІ регулярно дають збої. Зазвичай ці збої не мають серйозних наслідків. На полі бою одна-єдина помилка коштує людських життів.

Де ШІ справді корисний. За сприятливих умов штучний інтелект може допомагати. Наприклад, він здатен виявляти незвичний рух — скупчення пікселів, що рухаються за певним патерном, — і сигналізувати про можливу ворожу техніку або тактичні групи. Це допомагає швидше бачити, але не швидше ухвалювати рішення.

Рутинні завдання теж можна делегувати ШІ:

• політ безпілотника у визначену зону спостереження;
• моніторинг місцевості;
• сповіщення операторів про незвичну активність.

Це зменшує навантаження на військових і зберігає людські ресурси для найважливішого — ухвалення рішень і бойового управління.

Перспективний напрям — використання ШІ на спостережних постах поблизу лінії фронту. Такі системи можуть піднімати тривогу, але рішення завжди ухвалює людина. ШІ також може підтримувати логістику — наприклад, пропонувати оптимальні маршрути пересування. Але, знову ж таки: він радить, а не командує.

Наземні дрони — досвід «Трійки». У 3-му армійському корпусі наземні безпілотні платформи вже широко використовують — для логістики, мінування, евакуації та штурмових завдань. Один із наших наземних дронів успішно утримував позицію протягом 45 днів у бойових умовах.

Попри це, ШІ рідко застосовують у цих системах. Лише один тип наземної платформи, який ми використовуємо, містить ШІ для виявлення цілей і термінального наведення — і навіть там усі фінальні рішення та дії залишаються під повним людським контролем.

Отже, штучний інтелект — це інструмент.

Людина залишається командиром. Відповідальність не може бути автоматизована.

Це і є реальність війни.