Читайте NV у Google
Ваша країна стоїть над прірвою. Від катастрофи вас відділяє лише Україна
Полякам.
Я не є вашим другом і вам не треба мені вірити на слово. Тим більше, я українець, а ваші політики переконують вас, що ми — люди другого сорту, не здатні на розумову діяльність.
Все, про що я вас прошу — подумайте самі. Прагматично. Про польські інтереси. Подумайте про факти.
Факт номер один: росіяни ведуть війну проти України і не приховують, що їхня мета — знищити українців і перетворити їх на росіян.
Факт номер два: росіяни ніколи не визнавали Польщу самостійною і незалежною державою. Так само, як нас, — вони вважають вас, Польщу, зоною свого впливу. Коли ви ведете політику, незалежну від Москви, з вами трапляється 1939 рік.
Факт номер три: якщо ми впадемо і Росія завоює Україну, ми прийдемо по вас разом з росіянами. Не тому, що ми хочемо, а тому що я і такі як я будуть мертві. А по вас прийдуть упокорені Росією українці, які відмовляться від української ідентичності і будуть вважати себе руськими.
Завоювання Польщі спільними силами Росії і України — це тільки питання часу. Якщо ви подумаєте, ви зрозумієте, що це неминуче. Разом із залишками українців Росія легко і просто поневолить Польщу, як вона вже робила не один раз.
Варвари зі сходу будуть різати нас з вами, як свиней
Якщо проаналізувати ці факти без емоцій, очевидно, що зараз Польща стоїть перед одним з найбільших викликів у своїй історії, бо військова машина росії не збирається зупинятися на Україні. Їхня ціль — Польща і вся східна Європа.
І ось в той час, як ваша країна стоїть над прірвою і від катастрофи вас відділяє лише Україна, ваші політики кажуть: «Подивіться! Україна захищає нас без належної поваги! Вони проливають свою кров під прапорами українських націоналістів, а для поляків це неприйнятно! Негайно почніть воювати так, як хоче Польща, бо ми закриємо кордон!»
Я зараз свідомо не хочу наводити безліч прикладів нищення українців поляками та інших образ з нашого спільного історичного минулого. Не тому, що я не шаную українських жертв міждержавного терору, а тому що я не хочу, щоб минуле загрожувало майбутньому!
Сталося так, що у нас з вами один спільний ворог, який хоче смерті і рабства як українцям, так і полякам. Ми зараз ваш меч, а ви наш щит. Прибери щось одне — і вся конструкція нашої спільної безпеки впаде, а варвари зі сходу будуть різати нас з вами, як свиней.
Я так не хочу!
Єдиний шлях нашого спільного виживання — разом боротися проти великого і сильного ворога. У нас непогано виходило. Жаль, що політики залишаються політиками навіть тоді, коли їх нації на порозі смерті.
Тому давайте ми, українці і поляки, будемо мудрішими за наших політиків. Давайте залишимо історію історикам, а майбутнє візьмемо в свої руки і спільно доб'ємо російський імперіалізм, який зробив нашим народам набагато більше горя, ніж ми зробили один одному.
Якщо звернутися до історії, як любить пан Навроцький, — в історії є один персонаж, який має незаперечний авторитет як в Польщі, так і в Україні. Цей мудрий чоловік казав, що не існує миру без справедливості, немає справедливості без прощення. ВІн вірив у силу прощення, бо був християнином і сам щиро пробачив людину, яка в нього стріляла.
Цього видатного історичного діяча звали Ка́роль Войти́ла. У світі він більше відомий під іменем Іван Павло ІІ. Великий праведник і послідовний гуманіст. Шанований не тому, що вимагав шани, а тому що сам шанував людей і показував приклад людяності і милосердя.
Хіба поляки і українці не мали би йти його шляхом, щоб бути добрими християнами?
Давайте будувати мости, а не стіни.