Чи скасує Захід санкції проти Кремля

«Євросоюз недостатньо підтримує Україну», «Меркель повинна чинити більше тиску на Москву» – ці слова можна почути в Києві дуже часто. Кожного разу, коли мова заходить про політику Євросоюзу, співрозмовник рано чи пізно поскаржиться на недостатню підтримку України з Берліна. Особливо сильно таке занепокоєння видно в питанні європейських санкцій проти Кремля – чи не скасує їх Європа? Не здасть Україну?

Бажання повернутися до «статус-кво» у відносинах з Росією та закрити очі на порушення Кремлем європейського мирного порядку дійсно дуже сильне в бізнес-колах Євросоюзу і, в першу чергу, Німеччини, чиї компанії традиційно були головними іноземними інвесторами в російську економіку.

До 2014 року в Росії працювало більше шести тисяч німецьких компаній, сотні з яких мали у країні власне виробництво. Не дивно, що з першого дня введення санкцій багато німецьких бізнесменів, які працюють в РФ не втомлювалися повторювати, що санкційна політика нібито безглузда, що вона коштує Німеччини десятків тисяч робочих місць та сотень мільйонів євро збитків. Мовляв, американські санкції сформульовані набагато більш розпливчасто, і тому американські компанії нібито обходять німецьких конкурентів, закріплюючи за собою ніші, з яких йдуть німці. Ці тези не підтверджувалися фактами, але відмінно поєднувалися з антиамериканськими та проросійськими настроями, досить поширеними серед німецького бізнесу – а тому, раз у раз повторювалися і в приватних розмовах, і в політичних дискусіях.

Саме тому критика на адресу Ангели Меркель, яка звучить часом в Україні, виглядає вкрай несправедливою. Адже це Меркель залишається одним з головних адвокатів санкційної політики Євросоюзу. Саме її позиція є найважливішою перешкодою на шляху охочих закрити очі на анексію Криму і на бойові дії, що тривають на Донбасі – мовляв, бізнес-замовлення з Москви важливіше якоїсь анексії. І саме від Німеччини (а, в кінцевому підсумку, особисто від канцлера ФРН) залежить, чи буде Євросоюз продовжувати дію антикремлівських санкцій. Адже хто, як не Німеччина, може переконати Грецію, Угорщину та інші країни, що знаходяться під безперервним московським пресингом, голосувати за продовження санкційного режиму?

І мова не тільки про захист санкцій на європейській політичній арені. Раз по раз приватні компанії випробовують санкційний режим на міцність. Ось свіжий приклад:наприкінці березня російське інформаційне агентств РБК повідомило, що зареєстрована в Петербурзі компанія «Карст», стовідсоткова дочка німецької компанії Adler Capital, готова брати участь у будівництві мосту в Крим – явне порушення санкційних правил, що забороняють зводити в окупованому Криму об'єкти інфраструктури. Чим все закінчиться для німецької головної компанії, поки неясно. Адже російська «дочка» завжди може спробувати послатися на незалежність своїх бізнес-рішень від німецького керівництва. Проте вже зараз очевидно, що інші бізнесмени будуть посилатися на цей приклад як на доказ якщо не можливості працювати на окупованих територіях, то принаймні шансу подумати про це і шукати обхідні шляхи.

У такій ситуації Ангела Меркель змушена щоразу пояснювати бізнесу і виборцям, чому санкції повинні зберігатися, і який саме європейський світопорядок Німеччина та Євросоюз захищають, коли наполегливо та послідовно не визнають ніякого нового «статус-кво» щодо окупованого Криму й тривалої агресії в Донбасі. А це сьогодні дуже складне завдання, адже Меркель і так піддається жорсткій критиці за позицію з сирійським біженцям.

Саме у внутрішньополітичній німецької дискусії українські політики можуть надати канцлеру Меркель серйозну підтримку. Пояснення, чому Німеччина має продовжувати підтримувати санкції і не йти на поводі у бізнесу, що мислить лише категоріями сьогочасної вигоди, буде звучати в устах Меркель куди переконливіше, якщо Україна стане демонструвати послідовні успіхи реформ. Дуже складно пояснювати бізнесу, чому Німеччина повинна продовжувати виступати з жорстких антикремлівських позицій і підтримувати Україну, якщо в Україні будуть тривати корупційні скандали. Якщо праві радикали будуть нападати на ЛГБТ-демонстрації. Якщо німецький бізнесмен, спілкуючись зі своїми колегами, говоритиме: «так, я пробував відкрити бізнес в Києві, але нічого не вийшло, суцільна бюрократія і ніхто нічого не хоче робити».

І зовсім по-іншому будуть звучати слова канцлера в підтримку України, що йде європейським шляхом: якщо боротьба з корупцією буде очевидна і ефективна. Якщо політичний процес буде прозорим. Якщо в уряді та парламенті будуть відбуватися рідше скандали. У такому разі німецькому канцлеру буде набагато простіше пояснити виборцям, чому Україна така близька до Німеччини, і чому санкції відносно агресора необхідно обов'язково продовжити.