З радянської Росії до Денвера. Як змінилася Америка за 30 років
Читайте NV у Google
У 30-ті роковини прибуття моєї родини до Сполучених Штатів із радянської Росії я згадую про моє життя тут
Після розповіді про важкі перші дні в новій країні, коли я «лише зійшов з корабля», пропоную поглянути на те, як Америка змінилася відтоді, як я приїхав. Те, що я бачу зараз, у певному сенсі турбує мене більше, ніж те, що я побачив тут, будучи новоприбулим іммігрантом.
30 років в Америці
4 грудня 1991 року моя сім'я «зійшла з човна», що приплив із Росії, — ми приземлилися в аеропорту Кеннеді — наша зупинка на шляху до Денвера. Мені було 18 років. І ми відкрили собі новий світ. Моїм першим сюрпризом стала разюча пласкість Денвера. Я вивчав Сполучені Штати переважно за американськими фільмами, у яких, за винятком вестернів, місцевість сильно спотворювали узбережжя та хмарочоси. Денвер був пласким, сонячним і надзвичайно теплим. Буквально за кілька днів до цього наші кістки промерзали у Москві за 30 градусів морозу. У Денвері було 65 градусів. Посеред зими люди ходили у футболках.
Це стало не єдиним сюрпризом для нас.
У Росії щоразу, виходячи з дому, ми звертали увагу на те, як одягаємося. Тут же ніхто не переймався через свою зовнішність. Це давало волю. І я прийняв цю новонабуту свободу всім серцем. Дотепер я одягнений найгірше в нашій 12-поверховій офісній будівлі, ношу переважно футболки та джинси.
В аеропорту нас зустріли шестеро незнайомців, членів синагоги моєї тітки. Нас теж було шестеро: батько, мачуха, брат Олексій, зведений брат Ігор, моя 84-річна бабуся та ваш покірний слуга. Ми привезли із собою всі свої пожитки — тридцять спортивних сумок. Ці незнайомці, які, на наш великий подив, завжди посміхалися (я перейду до теми посмішок за секунду), підібрали нас і відвезли до цілковито вмебльованої квартири. Вони обставили квартиру для незнайомих людей! Це мене шокувало. Мені промили мізки, змусивши повірити, що американці — капіталістичні свині — продадуть своїх братів — за подвійну порцію «Happy meals». (я теж торкнуся цієї теми). Тепер ці безсердечні капіталісти витрачали свій час і гроші на те, щоби дбати про людей, яких вони ніколи до цього не бачили.
Сюрпризи