Читайте NV у Google
Усі, хто жили в 90-ті, дуже добре знають, що таке продовольча криза. Я був у Сільпо і був у Новусі. Дійсно, деякі порожні полиці можуть налякати непідготовленого покупця
Я дев’яності знаю дуже добре.
Колись я приїхав на літо в Горлівку до бабусі. І в молочному зовсім не було сметани. Вареники бабуся зробила — з картоплею, з вишнею і мої улюблені — зі сливами. А от сметани не було. Кефір був, ряжанка була, от сметани — ні.
Бабуся виписувала дві господарчі газети — «Бабушка» (кухонно-городного напряму) і «Дедушка» (господарчого напряму). В обидвох на задній сторінці був гороскоп і кросворд. За це їх, в основному, і виписували. А ще в одному номері серед господарчих лайфхаків був рецепт сметани.
Фантастика. Сметану можна було зробити з того, що не в дефіциті. Треба було шість пляшок кефіру змішати з чотирма пляшками ряжанки. Танцювати з бубном над цією сумішшю, поки вона томиться на паровій бані, а потім процідити через сито з марлею. Десять скляних пляшок мені, дитині, було шо нести. Але я пер їх із магазину в ейфорії, що нарешті вареники отримають сметану й життя заграє.
Сметану можна було зробити з того, що не в дефіциті
Ми з бабусею вдвох танцювали над тим рецептом. Продукт вважався готовим лише на наступний день після ночівлі в холодильнику. Із цих всіх пляшок вийшла неповна півлітрова баночка тої «сметани».
На наступний ранок я прокинувся, коли бабуся вже варила вареники. З холодильника дісталася «сметана», і ми разом з бабусею спробували по чайній ложечці.
Я подивився на неї, а вона на мене і каже: ти знаєш, внуче, х… ня. Більше ми того робити не будемо.
Сьогодні Росія розстрілює нашу сметану, а разом із нею, на жаль, наших людей. Але сьогодні ми, принаймні, знаємо, що якщо сметани немає, то не треба її ліпити з кефіру та ряжанки. Без сметани обійдемося. Але і без них. Людей, шкода, не повернути.