На нас чекає каскад фінансових криз. Ми готові?
Великі економіки зараз мають зробити низку практичних кроків
Світу необхідно підготуватися до каскаду фінансових криз у країнах з ринком, що формується, і країнах, що розвиваються. Загроза вже нависла над Ганою, Пакистаном, Бангладеш і Шрі-Ланкою. Вони стоять у черзі біля дверей Міжнародного валютного фонду. Багатші країни тепер мають забезпечити МВФ — головного світового фінансового пожежника — всім необхідним для запобігання та управління поширенням криз. Вони могли б почати із забезпечення того, щоб Фонд мав ресурси з метою завадити країнам з низьким рівнем доходу проводити політику «розорення сусіда», яка знищує засоби для існування інших країн і загрожує політичній та економічній стабільності.
У міру зміцнення долара США та уповільнення зростання глобальної економіки уряди багатьох бідних країн, які вже серйозно перевантажені COVID-19, а також продовольчою та енергетичною кризами, спровокованими війною Росії в Україні, тепер мають боротися зі знеціненням валют і зростанням вартості позик. Підтримка з боку Китаю знижується, оскільки нові політичні пріоритети країни, політика нульового COVID, проблемний ринок нерухомості, демографічний тиск і структурні реформи призвели до найповільнішого зростання його економіки за останні чотири десятиліття.
Іноземні інвестори виводять кошти з ринків, що розвиваються, рекордними темпами, тим самим підливаючи оливи у вогонь. Як наслідок, багато з цих країн витрачають валютні резерви, які вони ретельно накопичували після попередніх криз.
Великі економіки зараз мають зробити низку практичних кроків. Наприклад, під час світової фінансової кризи 2008−2009 років лідери G20 домовилися про створення кредитного ресурсу «МВФ на трильйон доларів» для уповільнення та стримування поширення кризи. Це включало можливість МВФ запозичити у групи зацікавлених країн, а також збільшення капіталу Фонду до $477 млрд СПЗ (спеціальні права запозичення) ($621 млрд).
МВФ має додаткові лінії захисту. У січні 2021 року його схема Нові механізми запозичення (NAB), відповідно до якої 38 країн погодилися надавати позики Фонду у разі потреби, було збільшено вдвічі та продовжено до 2025 року. МВФ також має двосторонні угоди про позики, продовження яких наразі перебуває в стадії переговорів.
Крім того, у серпні 2021 року країни домовилися про загальний розподіл СПЗ на суму $650 млрд, що є найбільшим за всю історію Фонду. Ці асигнування були спрямовані на підвищення стійкості та стабільності світової економіки, а також надання допомоги вразливим економікам, які намагаються впоратися з кризою COVID-19. Але оскільки СПЗ розподіляються відповідно до квот країн у МВФ, які значною мірою залежать від своїх ВВП, вплив цього заходу був обмеженим.
Фінансові кризи швидко поширюються, подібно до лісових пожеж
Під час попередніх фінансових криз МВФ відігравав ключову роль у сприянні підтримці мінімального рівня довіри, тим самим знижуючи витрати стримування кризи та управління нею. Враховуючи волатильність ринків, втечу інвесторів і фінансові навантаження урядів, є вагомі підстави для повторного посилення вогневої могутності МВФ.
По-перше, країни G20 повинні взяти на себе зобов’язання подвоїти основний капітал МВФ. Це означає дворазове збільшення внеску кожної країни (пропорційно до розміру її економіки). У минулому такі переговори були складними, оскільки швидкозростаючі економіки наполягатимуть на отриманні більшої частки квоти (впливу) в МВФ, як це протягом багатьох років робили Японія, Саудівська Аравія та Китай. Далі реформи 2010 року спричинили суттєві зміни, і хоча з того часу геополітична напруженість посилилася ще більше, ці зміни підготували ґрунт для її подальшого загострення.
Необхідність у тому, щоб МВФ відігравав центральну роль у регулюванні глобальної кризи, є однією з небагатьох сфер, за якою країни G20 могли б дійти згоди. Вони мають зробити це найближчим часом, оскільки ратифікація та введення в дію будь-якого нового комплексу квот займе час — у разі угоди 2010 року це зайняло п’ять років.
Другий, негайний крок, міг би полягати в тому, щоб МВФ розширив свої домовленості про позички з багатшими країнами за допомогою вищезазначених NAB і двосторонніх угод. Наприклад, погодившись збільшити кредитування МВФ, близькосхідні виробники енергії протягом наступних чотирьох років можуть отримати до $1,3 трлн додаткових доходів від нафти, а також м’які важелі тиску.
Третя можливість — це або розпродати частину золотих запасів МВФ, або країни погодяться на інший загальний розподіл СПЗ. Але, знову ж таки, основна частина емісії СПЗ припадає на найбільші країни (які переважно воліють не перерозподіляти їх нужденним країнам). Ба більше, є обмеження на готовність країн обміняти свої резерви у твердій валюті на СПЗ.
Набагато менш обговорюваним (і більш спірним) варіантом для багатших країн, які не беруть у позику у МВФ, є зниження суми, яку Фонд сплачує їм за надання йому кредиту. 2020 року МВФ витратив $546 млн СПЗ на виплату винагороди членам за резервними траншами і ще $90 млн СПЗ на відсоткові витрати. Тепер цей показник збільшуватиметься зі зростанням як непогашеного кредиту МВФ, так і процентної ставки за СПЗ.
Зрештою, МВФ, як і його дочірній інститут, Світовий банк, міг би використати ринки капіталу, чого він ніколи раніше не робив. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) Світового банку надає кредити країнам із низьким та середнім рівнем доходу, шляхом запозичення на ринку сум, які у 4−5 разів перевищують власний капітал. Навіть Міжнародна асоціація розвитку (МАР), механізм пільгового фінансування Світового банку для найбідніших країн, використовує ринки капіталу для максимального збільшення свого фінансування, хоча й у менших масштабах.
Як МБРР, так і МАР мають кредитні рейтинги ААА, що дозволяє їм мінімізувати їхню вартість капіталу. Їхній досвід, як і досвід інших багатосторонніх позичальників, свідчить про те, що МВФ міг би випускати боргові зобов’язання з рейтингом AAA та використати власний капітал, а також про те, що за свою 78-річну історію він ніколи не повідомляв про кредитні збитки.
Могутні країни в МВФ, особливо G20, мають зараз серйозно замислитися над тим, що поставлено на карту. Фінансові кризи швидко поширюються, подібно до лісових пожеж, що охопили цього літа Північну півкулю. Ефективне управління ними вимагатиме адекватного завчасного оснащення МВФ надійними резервами та протипожежними смугами.
НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Copyright: Project Syndicate, 2022
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ