Трамп і папа Римський. Куди може завести США християнський націоналізм
Згідно з апокрифічним анекдотом, пов’язаним із Потсдамською конференцією 1945 року, Йосип Сталін запитав Вінстона Черчилля: «Скільки дивізій у Папи?»
Папа Пій XII нібито відповів: «Мій син Йосип дізнається це, коли спробує потрапити в рай». Після того, як ця історія була практично забута, вона знову спливла в 1980-х роках, коли папа польського походження Іоанн Павло II став однією з найсерйозніших загроз ідеології, що лежала в основі Радянського Союзу і його імперії сателітів у Центральній і Східній Європі.
Режим, який називав себе «народною демократією», не мав до неї жодного стосунку, і коли мільйони людей вийшли на вулиці під час візитів папи до комуністичної Польщі, це виглядало як спростування великої брехні Кремля.
Тоді поширилися чутки, що радянські спецслужби стояли за замахом на папу 1981 року на площі Святого Петра. До кінця десятиліття сателітна імперія розпалася, а через два роки — і сам Радянський Союз. Останній лідер СРСР Михайло Горбачов не зміг провести реформи досить швидко.
В Америці «релігії» предостатньо, але вона прив’язана до агресивного націоналізму
Хоча виклики, що стоять сьогодні перед Сполученими Штатами, зовсім інші, між ними простежуються разючі паралелі, не в останню чергу, в плані необхідності радикальних реформ або фундаментального переосмислення політичного курсу країни.
Зрештою, нинішнє керівництво США явно розгубилося, коли справа доходить до міжнародних відносин. У лютому 2025 року президент Дональд Трамп скористався зустріччю в Овальному кабінеті, щоб вичитати президента України Володимира Зеленського, дражнячи його твердженням, що в того немає козирів, щоб перемогти Росію. Однак рівно рік потому США розпочали війну з Іраном, яку не змогли довести до кінця, а саме Україна тримає в руках ті козирі, що потрібні Америці, а саме — глибокі знання в галузі технологій безпілотних літальних апаратів і тактики протидії їм.
Як і Радянський Союз у 1980-х роках, США побоюються, що їх обганяють в економічному і технологічному плані. Трамп постійно говорить про занепад і внутрішню «різанину» і любить цитувати «знамениту фразу» саудівського наслідного принца Мухаммеда бен Салмана про те, що США були «мертвою країною» до його приходу в Білий дім. Рух MAGA Трампа обіцяє національне відродження, але його адміністрації неодноразово нагадували, наскільки економіка США залежить від поставок з Китаю.
Крім того, існує духовна криза. У Радянському Союзі вона проявлялася у вигляді духовної порожнечі — тієї прогалини, яку могло заповнити послання Іоанна Павла II, — тоді як в Америці «релігії» предостатньо, але вона прив’язана до агресивного націоналізму. Закладено насіння грандіозного конфлікту між універсальною релігією та агресивно наступальною державою. Попередник Папи Лева XIV, Папа Франциск, використовував своє останнє великоднє послання, щоб застерегти від етнічного націоналізму, і те ж саме послання, як і раніше, ясно лунає з Ватикану 2026 року.
Згадаймо великодню неділю цього року, коли Трамп зажадав, щоб Іран відкрив Ормузьку протоку, «або ви будете жити в пеклі - просто подивіться! Слава Аллаху». Потім він подвоїв ставку, пригрозивши: «Сьогодні вночі загине ціла цивілізація, і її вже ніколи не повернути». За тиждень Трамп опублікував згенероване штучним інтелектом зображення себе, зроблене так, щоб він мав вигляд Ісуса, що стоїть на тлі військових сцен і дивного рогатого демона. Пізніше він заявив, що, на його думку, на зображенні він був зображений як лікар, а потім поділився ще одним зображенням, на якому його обіймає Ісус.
Буря в соціальних мережах, що почалася після цього, була настільки ж передбачувана, наскільки і неминуча. Подібно до Іоанна Павла II, Папа Лев уникав прямих засуджень, хоча й не залишав сумнівів у тому, якої позиції він дотримується: «Горе тим, хто маніпулює релігією і самим ім'ям Бога заради власної військової, економічної та політичної вигоди, втягуючи те, що святе, у темряву і бруд». У відповідь на це явне папське засудження жахливих погроз адміністрації Трампа віце-президент Дж. Д. Венс, який нещодавно прийняв католицтво, закликав Леона «бути обережним» під час обговорення питань теології.
Звичайно, християнський націоналізм — молитви за свій бік у «справедливій війні» або уявлення про те, що свій народ — це народ Божий, — був дуже поширений протягом тривалих періодів історії. Він завжди спирався на хибне уявлення про міжнародний конфлікт як про «зіткнення цивілізацій», і Трамп просто запропонував крайню карикатуру на цю концепцію.
Але це не змінює того факту, що його адміністрація перебуває у фундаментальному протиріччі з християнським вченням. Коли Лео висловився, він висловив етично обґрунтовану версію глобалізму, відмінну від аморальної рамки, яку пропонують більшість сучасних прихильників глобалізму. Його бачення сягає принаймні 1945 року — моменту передбачуваного цинічного зауваження Сталіна про релігійну владу. І точно так само, як його польський попередник критикував духовну порожнечу комунізму, Лео вважав своїм обов’язком критикувати прославлення насильства і війни з боку християнського націоналізму.
У січні 2004 року, після вторгнення до Іраку під керівництвом США, Іоанн Павло II наголосив, що мир не тільки можливий, а й необхідний для дотримання фундаментального християнського зобов’язання перед ближніми. Хоча він не виступав за пацифізм, він закликав нас прагнути миру, впорядкованого багатосторонніми інституціями, де сила може застосовуватися лише з санкції міжнародного права. Такою була мета в 1945 році, коли людство приступило до «глибокого оновлення міжнародного правопорядку».
Чи є провидінням те, що папа зі Східної Європи виправив зловживання у Східній Європі, а папа з Америки тепер засуджує зловживання в Америці? Поки що це знає тільки Бог.
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена
Copyright: Project Syndicate 2026