Москва, Пітер, Крим. Тепер путінська бульбашка ілюзій пробита

Побудова позиції сили та її безконтрольне використання є фундаментальною частиною зовнішньої політики та політики безпеки Росії. Ця стратегія мотивує Кремль до безперервних штурмів в Україні навіть ціною колосальних втрат.

Однак російські наступальні операції стали саморуйнівними, не приносячи територіальних здобутків і поглинаючи більше людських ресурсів, ніж може згенерувати комерційний рекрутинг. Російський президент Володимир Путін не визнає марності цієї стратегії, оскільки сам несе відповідальність за нинішню слабкість Росії.

Українські удари 17 і 18 червня по нафтопереробному заводі у Москві підірвали готовність російської громадськості сприймати путінський наратив про впевнений марш Кремля до перемоги. Офіційний дискурс рішуче ігнорував багато попередніх влучань українських безпілотників і ракет, але провал масованої системи протиповітряної оборони Москви змусив як маргінальних ура-патріотичних експертів, так і провідних коментаторів вимагати пояснень.