Угода з кредиторами. Єдиний позитив у морі негативу

Уряд України оголосив про досягнення домовленості з кредиторами. Вирішальними моментами є списання 20% боргу та мораторій на виплату решти боргу до 2019 року. У зв'язку з цим виникає традиційне питання: це перемога чи зрада?

Раніше уряд демонстрував рішучий намір перейти до варіанту технічного дефолту, якщо не вдасться домовитися на прийнятних умовах – списання 40% боргу. Порівняємо ці варіанти.

Плюсами технічного дефолту була б можливість не тільки заощадити на обслуговуванні боргу, але і заощадити на самому боргу. Залишимо осторонь моральні аспекти – так було б ліпше для країни. Крім цього, важливим плюсом такого варіанту було б надіслати недвозначний «привіт» нашому «братньому народові». З моральної точки зору це було б неправильно, бо всім відомо, що Україна здатна обслуговувати зовнішні зобов'язання. На практиці технічний дефолт, можливо, призвів би до паніки на фінансовому ринку України, погіршив імідж країни та ускладнив можливість для країни позичати гроші на міжнародному ринку капіталів.

Домовленість про списання 40% боргу – середній варіант: залишок потрібно обслуговувати та виплачувати. Крім цього, залишається ще російський фактор. Як на мене, Росії варто надати можливість реально взяти участь у допомозі братньому українському народу – та заразом продемонструвати наше ставлення до підкупу режиму Януковича.

Зрештою виявилося, що войовнича та рішуча позиція уряду є лише переговорною. Реально уряд налаштований на компромісне рішення. Важливими плюсами компромісу є підтвердження іміджу країни на міжнародній арені, можливість найближчим часом позичати гроші не лише у МВФ (у разі дефолту це, ймовірно, було б дорожче або взагалі важко зробити), усунення можливої паніки всередині країни. Істотним мінусом залишається виплата боргу Росії, як на мене.

На диво, у разі домовленості з кредиторами всі гілки влади спрацювали оперативно і досить добре. Згадаймо, що ухвалення парламентом рішення про право уряду на оголошення мораторію на виплату боргів справило потрібний психологічний вплив під час переговорів.

На жаль, за всіма цими міркуваннями забувається головне на порядку денному. Найважливіші проблеми країни – не витрати на обслуговування держборгу, а повільне просування реформ, високий рівень «тіньової» економіки, позамежний рівень корупції, відсутність конкуренції на всіх ринках і великий вплив олігархів на владу й економіку. Ось у цьому уряд та президент мало чого досягли і мало чим можна похвалитися.

А так, угода із кредиторами – зрозуміло, певний успіх влади.