Українці проти капітуляції. Чого не розуміє Зеленський
Поки президент України робить заяви, які породжують все більше і більше здивування, Кремль підвищує ставки в своїй антиукраїнській політиці
Володимира Зеленського на президентських виборах підтримали 73% виборців. З моменту обрання його підтримка серед українських громадян зберігалася приблизно на тому ж рівні — 70% і вище. Однак початок здійснення ним проекту під умовною назвою «досягнення миру з Путіним за рахунок України» викликало неприйняття українського суспільства і привело до розгортання першої після виборів серйозної політичної кризи.
Одним з кількісних свідоцтв критичного ставлення суспільства до підписання українською владою «формули Штайнмаєра» стало співвідношення лайків і дизлайків під зверненням Володимира Зеленського 3 жовтня, розміщеним на сайті Президента України. Починаючи з вечора 3 жовтня на кожен залишений лайк припадало в середньому 9 дизлайків. Десять днів по тому співвідношення залишається колишнім — 2.3 тисячі лайків проти 20 тисяч дізлайков. Іншими словами, 10,6% тих, хто проголосував, підтримують звернення Зеленського, тоді як 89,4% це звернення не подобається.
Зрозуміло, що співвідношення лайків і дизлайків узагалі, зокрема на одному з сайтів, не може сприйматися як повністю об'єктивне відображення громадської думки. Тим паче, що на інших сайтах співвідношення лайків і дизлайків під зверненням Зеленського — інше. Так, на сайті Ze! Life співвідношення лайків і дизлайків (40К проти 3.5К) дає прямо протилежну картину — 92% тих, хто проголосував, підтримують звернення Зеленського, 8% виступають проти.
Об'єктивнішу картину громадської думки дають соціологічні опитування, які проводять відповідно до прийнятих для них жорстких правил. Результати одного з таких опитувань (проведеного 4−9 жовтня) 11 жовтня опублікував Центр Разумкова. У формулюваннях опитування немає ні прізвища «Зеленський», ні посилань на позицію президента. Проте в них згадано основні питання, які опинилися в центрі суспільної уваги внаслідок його дій.
З’ясовується, що стосовно кожного з цих питань супротивників дій Володимира Зеленського (або супротивників неминучих наслідків, що випливають з дій Зеленського) виявляється більше, ніж його прибічників, у 2−4 рази.
Схожим з цими результатами є розуміння громадянами України природи збройного конфлікту на сході країни. Питома вага тих, хто має адекватну картину подій і вважає, що на сході України «відбувається війна між Україною і Росією» або ж «сепаратистський заколот, підтриманий Росією», становить 59,6%. Частка тих, хто поділяє путінсько-кремлівську версію подій про те, що на сході країни відбувається «громадянська війна — конфлікт між проукраїнськи та проросійськи налаштованими громадянами України» або ж «війна між Росією і США», становить 22,6%. Отже, число прихильників перших поглядів перевищує число прихильників друге поглядів у 2,6 рази.
Очевидно, стурбований станом громадської думки українців, які здебільшого не приймають «план мирної угоди з Путіним за рахунок України», Володимир Зеленський 10 жовтня провів безпрецедентний прес-марафон у київському фудкорті, намагаючись переконати українське суспільство в правильності обраного ним шляху. Однак зроблені ним під час прес-конференції заяви лише ще більше посилили наростання здивування.
Зеленський виступив на захист підписаної ним «формули Штайнмаєра» і водночас зазначив, що новий закон про статус Донбасу буде «обговорюватися з суспільством»: «Яким буде новий закон про особливий статус? Там пункти, ці „червоні лінії“, ми готові обговорювати з суспільством, журналістами і тільки потім голосувати у Верховній Раді…» Однак «формула Штайнмаєра» однозначно встановлює, що закон про статус ОРДЛО розробляє політична підгрупа Тристоронньої контактної групи, після чого його затверджує Верховна Рада протягом чотирьох тижнів. Обговорення проекту закону не тільки українським суспільством, а й Верховною Радою «формула Штайнмаєра» не передбачає.
Зеленський розлого висловився щодо невизначеного, з його погляду, характеру майбутньої амністії: «це питання має обговорюватися в нормандському форматі: що це буде за закон, що це за амністія, кого ми амністуємо, кого не амністуємо, яким чином, хто загалом повинен розглядатися в форматі амністії. Чи то цивільні люди, які працювали вчителями, медиками, — а це їх стосується? Мені здається, є категорії людей, яких це не стосується». Однак «формула Штайнмаєра» недвозначно стверджує, що амністія учасників бойових дій України не обговорюється, а приймається.
Зеленський зазначив, що «поспішає» з датою зустрічі в нормандському форматі, бо в середньому на Донбасі раз на два дні гине один українець. Але зустрічі в нормандському форматі не гарантують припинення загибелі українських громадян. Після попередніх самітів у нормандському форматі загинули тисячі військовослужбовців і цивільних осіб. Чому ця ситуація має змінитися цього разу?
Виходить, що Зеленський або не знайомий зі змістом документа, підписаного Україною на його вимогу, або ж знайомий з ним, але намагається інтерпретувати його таким чином, який безперечно суперечить його змісту. В цьому випадку зустріч у нормандському форматі, на яку Зеленський так «поспішає», призведе лише до спільного — з боку трьох інших учасників саміту — принизливого пояснення президенту України змісту того, що саме Україна підписала за його дорученням.
Поки Зеленський робить заяви, які породжують все більше і більше здивування, Кремль підвищує ставки в своїй антиукраїнській політиці, вважаючи за можливе видавити з недосвідченого українського президента, який легко піддається тиску, все нові й нові поступки (…).
Чи погодиться українське суспільство зі здаванням інтересів України в межах плану Зеленського щодо досягнення угоди з Путіним?
Або ж воно чинитиме опір здійснюваній президентом України капітуляції?
З огляду на результати останнього опитування громадської думки, приблизно дві третини українських громадян виступають проти капітуляції країни перед Путіним і його маріонетками з ОРДЛО.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ