Компенсація справедливості

Текст опубліковано у спецвипуску журналу NV Світ попереду 2025 за ексклюзивною ліцензією The Economist. Републікацію заборонено

За майже три роки повномасштабної війни ми неодноразово проходили шлях від однозначного «ні, це неможливо» до «давайте подискутуємо» і, зрештою, «так, це правильне рішення». Я маю величезну надію, що аналогічний шлях нам вдасться пройти і в питанні спрямування Україні повного обсягу знерухомлених активів російського центробанку. Це понад $300 млрд.

Є щонайменше дві причини, чому це може відбутися, і три, чому має.

Чому може?

По-перше, є безліч прикладів успішної співпраці з партнерами. Яскравий кейс — програма з МВФ. Сама програма розширеного фінансування для країни в умовах війни — це вже тектонічний поступ. Щоб укласти її з Україною, Раді директорів МВФ довелося вносити зміни до власної політики. Цим МВФ лише посилив власні позиції, довівши, що може ефективно виконувати свій мандат. Крім того, фонд переглянув політику додаткових стягнень, що зменшить вартість запозичень для багатьох країн, зокрема і для України.

По-друге, змінилося ставлення до Росії. За 1000 днів Москву майже повністю відрізали від глобальної фінансової системи та ринків капіталу. Регулятори іноземних країн визнають токсичність операцій з російським елементом, вимагають посилення комплаєнсу, а міжнародний бізнес обмежив інвестиції та активно реалізує плани згортання діяльності в Росії — добровільно чи під тиском регуляторів.

Ми рухаємося від однозначного «ні» до не менш однозначного «так»

Таку саму динаміку ми прослідковуємо в оцінці перспектив використання знерухомлених активів Росії. Країни G7 уже працюють над наданням Україні безповоротної позики, забезпеченої доходами від цих активів, обсягом до $50 млрд у межах програми Extraordinary Revenue Acceleration (ERA) Loans. Ще рік тому таке рішення здавалося неможливим, у тому числі на думку багатьох країн G7.

І тут ми знову повертаємося до МВФ, адже, по суті, програма з фондом стала платформою, що об'єднала українські зобов’язання з фінансовими запевненнями країн-партнерів. Нині пакет міжнародної допомоги, прикріплений до програми, перевищує $150 млрд. Серед них — кошти за інструментом ERA.

Чому має?

По-перше, партнери розуміють, що справедливий мир можливий лише за умови компенсації Україні та її громадянам втрат від російської агресії. У травні 2023-го під егідою Ради Європи створено Реєстр збитків, завданих агресією російської федерації проти України. Проводиться робота над створенням Компенсаційної комісії, яка розглядатиме заявки та призначатиме виплати компенсацій. Така структура активно обговорюється з партнерами, і, що важливо, вона знайшла відгук.

По-друге, ніхто не вірить, що Росія погодиться виплатити Україні репарації, тому з об'єктивних причин знерухомлені російські активи мають стати значним ресурсом для покриття завданих збитків. Країни G7 уже ухвалили критичне рішення, що російські активи залишатимуться знерухомленими не просто до припинення війни, а до виплати Україні компенсації за завдані збитки.

Безумовно, до відшкодування збитків з боку РФ наші партнери надають підтримку для відбудови України. Але тут питання: чому це не повинно відбуватися за рахунок агресора?

Ефективним інструментом для компенсації збитків Україні може бути міжнародно-правова доктрина контрзаходів, яку широко підтримують визнані юристи та think tanks. Оскільки повномасштабна агресія РФ зачепила і треті держави, наші партнери мають право розглядати конфіскацію російських суверенних активів з огляду на завдані збитки, а не лише на знак солідарності з Україною.

По-третє, визнана міжнародним правом догма про недоторканність активів центрального банку може бути піддана сумніву, коли йдеться про ЦБ країни-агресора. Чи справді центробанк Росії, який допомагає обходити санкції, впроваджувати власну валюту на окупованих територіях та фінансувати російську армію і ВПК, залишається класичним центробанком, а не є одним із гвинтиків терористичної системи? Відповідь, здається, очевидна.

Ось чому в дискусіях із партнерами раз-по-раз наголошується на необхідності, перше, ввести санкції проти більшої кількості посадових осіб центробанку РФ і, друге, почати розглядати сценарій із повним доступом України до знерухомлених активів РФ.

Аргументів на сьогодні вистачає, тож я небезпідставно очікую, що це рішення буде прийнято. Питання лише в бажанні партнерів приймати ці аргументи й нашій готовності рухатися від однозначного «ні» до не менш однозначного «так». Ми готові.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV