Довгі руки правосуддя. Як Україні притягнути до відповідальності Росію
Наразі питання розслідування в Міжнародному кримінальному суді «зависло в повітрі» та піддається маніпуляціям як російських, так і українських політиків
Українське суспільство затамувавши подих чекає, поки Міжнародний кримінальний суд (МКС) розпочне повноцінне розслідування ситуації в Україні. Правники із занепокоєнням слідкують за чварами навколо реформи національного кримінального законодавства, направленої на те, щоб Україна нарешті змогла ефективно переслідувати міжнародних злочинців. В той же час, переслідувати підконтрольних РФ осіб, які вчиняють міжнародні злочини, можуть не лише МКС та Україна, а й деякі іноземні держави. Навіть якщо злочин скоєно не на їхній території, не громадянином їхньої держави і не проти громадян їхньої держави. Тобто, теоретично, переслідуватися може будь-хто за злочини, вчинені будь-де. Це і є вираженням принципу універсальної юрисдикції (УЮ). Наразі європейські експерти-міжнародники вважають універсальну юрисдикцію найбільш дієвою альтернативою МКС.
Універсальна юрисдикція (УЮ) є правовим принципом, який дозволяє державі переслідувати злочинців будь-якого громадянства за найбільш тяжкі діяння, що становлять загрозу для всього людства — геноцид, злочини проти людяності і воєнні злочини. Деякі держави також визнають УЮ щодо катувань і насильницьких зникнень. Мета УЮ — протидіяти безкарності за найтяжчі злочини і позбавити злочинців «тихої гавані» (від англ. safe haven), куди вони могли б втекти від правосуддя.
Підвалини принципу УЮ закладені в Женевських конвенціях 1949 року, Римському статуті МКС, а також конвенціях, що забороняють злочини апартеїду, катувань і насильницьких зникнень. Ці акти зобов’язують держави, що їх підписали, переслідувати осіб, винних у скоєнні відповідних заборонених діянь. Цікаво, що Україна є стороною всіх перелічених актів (крім Римського статуту), але не визнає універсальну юрисдикцію, хоча така можливість і розглядається.
Наразі не існує офіційної міжнародної статистики щодо кількості кримінальних справ в рамках УЮ. Але за даними Trial International, з кожним роком таких справ стає дедалі більше. Так, у 2019 було встановлено на 40% більше підозрюваних у справах по УЮ ніж в 2018. Станом на кінець 2019, кримінальні провадження в рамках УЮ були відкриті в 16 державах світу, 11 обвинувачених були арештовані, 16 осіб були засуджені, 2 — виправдані.
Для широкого українського загалу концепція УЮ є досить новою. Переважна більшість справ в рамках УЮ зараз стосується злочинів під час війни в Сирії (2011 р. — дотепер) та війни в Іраку проти ІДІЛ (2014−2017 рр.) Ці конфлікти порівняно рідко згадуються в українських ЗМІ, вони не стоять на політичному порядку денному і майже не обговорюються на експертному рівні.
Як це працює на практиці?
Цікаво, що найбільш відомими справами в рамках УЮ є ті, що однак не можуть вважатися «еталонними» з точки зору ефективності чи законності процедури. Однією з найперших справ по УЮ була справа проти чилійського диктатора Аугусто Піночета. Піночет був заарештований у Великобританії в 1998 на запит Іспанії. Однак потім британський уряд відмовився передати Піночета Іспанії, де проти нього була відкрита кримінальна справа за звинуваченнями у масових тортурах, насильницьких зникненнях і незаконних ув’язненнях. Піночета відпустили з-під арешту за станом здоров’я і він повернувся до Чилі, де слідство в його справі тривало аж до його смерті у 2006. Іншою відомою справою є суд Ізраїлю над топ-нацистом Адольфом Айхманом, під особистим керівництвом якого Третій рейх здійснював геноцид єврейського народу. В 1960 Айхман був викрадений ізраїльськими спецслужбами просто на вулиці Буенос-Айреса, куди він втік після закінчення Другої світової війни. Він був визнаний винним у воєнних злочинах і злочинах проти людяності та повішений.
Серед «гучних» справ, що закінчилися правомірним арештом і вироком, можна згадати переслідування експрезидента Чаду, Хіссена Хабре. Воно тривало 16 років в Бельгії, Сенегалі, спеціальному міжнародному трибуналі і навіть Міжнародному суді ООН. В 2016 спеціальний трибунал засудив його до довічного позбавлення волі за воєнні злочини, злочини проти людяності і тортури. Однією з останніх успішних справ, є справа проти екс-шефа поліції Гватемали, Ервіна Шперізена. В 2019 суд Швейцарії засудив Шперізена до 15 років позбавлення волі по звинуваченню у позасудовій страті семи гватемальських в’язнів.
Переслідування міжнародних злочинців пов’язане з суттєвими труднощами доступу до свідків і доказів (більшість з яких знаходиться в державі вчинення злочину), логістики арешту, дотримання стандартів справедливого суду. Відділи, що займаються розслідуванням міжнародних злочинів зазвичай є досить малими, в той час як складність розслідування — надвеликою. Окремим викликом є фінансовий тягар таких розслідувань. До прикладу, переслідування Великобританією непальського військового Кумара Лами, звинувачуваного в тортурах (і виправданого), коштувало британському держбюджету близько 1 млн фунтів стерлінгів. І нарешті, не слід забувати про високі політичні ставки в таких процесах. Держава, що розглядає можливість переслідування іноземця в рамках УЮ, особливо коли йдеться про впливових політиків і військових, завжди зважує ризики погіршення відносин на міжнародній арені не лише з батьківщиною злочинця, але і з впливовими «друзями» останньої.
Чим принцип універсальної юрисдикції може бути корисний для України?
Наразі питання розслідування в МКС «зависло в повітрі» та піддається маніпуляціям як російських, так і українських політиків. Тож варто шукати додаткові майданчики притягнення до міжнародної відповідальності підконтрольних РФ осіб, що вчиняють міжнародні злочини в Криму і на Донбасі. Механізм універсальної юрисдикції може бути дієвою альтернативою МКС. Крім того, універсальна юрисдикція щодо певних злочинів, з великою кількістю підозрюваних різного рангу та форми співучасті, може доповнювати юрисдикцію МКС, адже останній переслідує як правило топ-злочинців.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ