Росії потрібні не «кілька кілометрів». Що відбувається після досягнення перемир’я
Передумовою врегулювання будь-якого конфлікту є припинення вогню. Спроби домовлятися про «великий мир» без зупинки бойових дій — це хибна логіка, що лише затягує конфлікт
Саме після припинення вогню починається найскладніше — робота над стійким рішенням. Тож, що нам показала ця американо-ізраїльська війна проти Ірану.
1. Крім значного військового потенціалу, США продемонстрували готовність діяти в межах можливого та шукати політичні рішення. Ідеться про усвідомлення меж сили. Це ознака усвідомлення відповідальності за глобальну безпеку.
2. Сучасні домовленості дедалі рідше є результатом прямих переговорів сторін. Ідеться більше про модель «розподіленої дипломатії», де одні актори домовляються, інші — тиснуть, треті — створюють умови для рішення. Це потрібно належним чином виконати.
Менше уваги до Ірану і Близького Сходу означає більше уваги до України
3. Вікно можливостей завжди обмежене. Кожне перемир’я відкриває шанс для дипломатії, але цей шанс швидко зникає, якщо його не використати. Саме в цей момент формується майбутня архітектура безпеки.
4. Менше уваги до Ірану і Близького Сходу означає більше уваги до України. Той, хто втрачає увагу світу, втрачає і частину підтримки. Війна йде не лише на полі бою, а й за глобальний порядок денний.
5. Ситуація в регіоні залишається крихкою, і її розвиток можна ще не розглядати. Також після досягнення домовленостей жодної стабільності не гарантовано. У таких умовах перемагає не той, хто тільки реагує, а той, хто має чітку, скоординовану і довгострокову стратегію.
Окрема тема — ядерний фактор. Також сама риторика про застосування ядерної зброї створює небезпечні прецеденти. Перетин цієї межі руйнує глобальні правила гри і відкриває шлях до неконтрольованої ескалації. Саме тому — це червона лінія, яку не можна переходити.
І кілька важливих акцентів для України:
— Росії потрібні не «кілька кілометрів», як висловився віцепрезидент США Джей Ді Венс у Будапешті. Росія потрібна вся Україна як елемент відновлення імперського впливу. Заяви окремих американських політиків підтверджують: із партнерами потрібно системно працювати і пояснювати реальну суть війни. Реакція України має залишитися професійною: спокійно, дипломатично, без емоцій, але з чітким захистом національних інтересів.
— Вибори в Угорщині миттєво не змінять українсько-угорських відносин. Потрібна довгострокова стратегія роботи навіть зі складними партнерами. Українська дипломатія має навчитися працювати з «незручними» країнами.
Сучасна війна — це не лише фронт. Світ дедалі більше переходить у фазу складної багаторівневої дипломатії. Це конкуренція стратегій, координації і витримки. І саме тут — останній результат.
Текст опубліковано з дозволу автора