Читайте NV у Google
Східна частина сучасної ФРН, що входила до складу радянського блоку в 1945–1990 роках, залишилася осторонь культурних перетворень, які відбувалися на Заході з 1970-х років
Вибори до земельного парламенту Саксонії-Ангальт, що відбулися у вересні 2026 року, з огляду на невелику чисельність населення цього східнонімецького регіону (2,12 млн осіб), можуть здатися незначною подією в європейському масштабі. Проте ці вибори знаменують собою історичний поворот у політичному розвитку Федеративної Республіки Німеччина — найбільшої країни та економіки Європи — від 1949 року, коли було засновано ФРН. Уперше ультраправа партія — так звана Альтернатива для Німеччини (відома під німецькою абревіатурою AfD), заснована у 2013 році, — здобула на регіональних виборах настільки значну перемогу, набравши 43,8% голосів.
Партія AfD отримала 39 із 83 місць у земельному парламенті Саксонії-Ангальт і таким чином наблизилася до абсолютної більшості мандатів. Переговори щодо формування коаліції та парламентські голосування найближчими тижнями покажуть, чи вдасться AfD взяти під свій контроль також виконавчу владу в Саксонії-Ангальт. Земельний уряд, у якому домінуватиме AfD — якщо це станеться, — перетвориться на ще знаковішу нову тенденцію в німецькій політиці.
Ультраправі та ультраліві зайняли більш-менш пропутінську позицію
Будучи націоналістичним, євроскептичним та антиімміграційним рухом, а також партією, що сповідує культурний монізм, політичний лібералізм та економічний лібертаріанство, AfD займає крайній правий фланг переважно ліберального та проєвропейського партійного спектра Німеччини, до якого входять християнські, соціал-демократичні, вільні та «зелені» демократи. Деякі регіональні осередки AfD, зокрема в Саксонії-Ангальт, були класифіковані Федеральним відомством із захисту конституції як «екстремістські», тобто такі, що виступають проти закріпленого в конституції Німеччини ліберально-демократичного ладу. Через неоднозначну позицію AfD щодо нацистського минулого Німеччини навіть багато інших європейських праворадикальних партій, як-от Національне об'єднання у Франції, відмовляються співпрацювати з німецькими націоналістами на європейському рівні. Натомість Ілон Маск і Дональд Трамп публічно привітали успіх AfD на виборах.
Хоча у складі AfD і існує фашистська фракція, ані зростання організації загалом, ані збільшення її електорату за останні 10 років не свідчать про повернення до німецького нацизму. Натомість AfD значною мірою функціонує як протестна партія, якій вдається спрямовувати соціальне невдоволення, політичне розчарування та культурний песимізм. Це особливо стосується Східної Німеччини, яка у 1945−1990 роках входила до складу радянського блоку і сьогодні (без урахування Берліна) налічує 12,4 млн із 83,5 млн жителів Німеччини. На території колишньої комуністичної, так званої Німецької Демократичної Республіки (НДР), AfD значно популярніша, ніж на території Західної Німеччини, яка з 1949 року є політичною демократією.
Для пояснення відмінностей у виборчій поведінці східних німців часто наводять такі чинники, як брак демократичного досвіду та потрясіння, пов’язані із соціально-економічним перехідним періодом 1990-х років. Ці травми, а також відтік молоді й жінок зі Східної Німеччини, слабка присутність християнських церков у цьому регіоні та стрімке старіння суспільства є стандартними поясненнями того, чому «оссі» (східні німці) віддають перевагу як ультралівим, так і ультраправим антисистемним партіям. У самій Східній Німеччині також поширена думка, що «вессі» (західні німці) нібито не виявляли й не виявляють достатньої поваги до «оссі».
Мабуть, найвагомішим чинником, що зумовлює низький рівень підтримки ліберальної демократії у Східній Німеччині, є те, що в умовах радянської окупації цей регіон оминув процес лібералізації та плюралізації західнонімецького суспільства, який відбувся на Заході після студентських революцій 1968 року. Починаючи з 1970-х років, західні суспільства дедалі більше формувалися під впливом індивідуалізму, плюралізму, фемінізму, екологізму, постколоніалізму, космополітизму та подібних антиконсервативних ідей. Натомість східні німці в НДР до 1989 року були ізольовані від цих тенденцій «залізною завісою». У такий спосіб вони більшою мірою, ніж західні німці, зберегли залишки традиційно ієрархічної, неліберальної та етноцентричної німецької політичної культури, що сягає корінням безпосередньо повоєнного і навіть довоєнного періодів.
Найважливіша відмінність між культурними процесами в Західній та Східній Німеччині стосується глибини осмислення історичного й політичного значення нацистського періоду 1933−1945 років для повоєнних німців. У Західній Німеччині масові злочини нацистів і відповідальність Німеччини за них, історичний крах німецького антифашизму та їхні наслідки для сучасності стали предметом обговорення, досліджень і аналізу в межах всеосяжного багаторічного діалогу. Ця загальнонаціональна дискусія отримала назву Vergangenheitsbewältigung, що можна перекласти як «примирення з минулим».
Безумовно, освітня політика, критичні підходи та суспільний дискурс щодо витоків, характеру й наслідків німецьких злочинів часів нацизму поширилися на територію колишньої НДР унаслідок возз'єднання Німеччини 1990 року. Однак запізніла й почасти нав’язана участь східних німців у Vergangenheitsbewältigung призвела до значно меншого скептицизму щодо правого екстремізму, ніж у західнонімецькому суспільстві. Це також зумовило вищий рівень антиамериканізму на Сході, ніж на Заході Німеччини.
Сьогодні це проявляється, зокрема, у більш активній підтримці антизахідного режиму Володимира Путіна й толеруванні зв’язків партії AfD з Москвою. Тоді як усі центристські німецькі партії підтримують Україну, як ультраправі, так і ультраліві сили Німеччини зайняли більш чи менш пропутінську позицію та виступають проти санкцій щодо Росії й надання військової допомоги Києву. Наразі пропорційна парламентська багатопартійна політична система Німеччини обмежує вплив AfD, оскільки ця партія залишається політичною силою, що зростає, але водночас перебуває в ізоляції та піддається остракізму. Якщо німецькі націоналісти не стануть більш поміркованими — як це нещодавно сталося з радикальними правими у Швеції та Італії — і, відповідно, потенційними партнерами по коаліції, прямий вплив AfD на внутрішню та зовнішню політику Німеччини залишатиметься обмеженим.