Зеленський попереджав рік тому. Як настав «Суецький момент» для Трампа
Читайте NV у Google
Тоді ще Трамп розлютився і сказав, що в нього немає козирів
Війна — це завжди азартна гра. Це так і є навіть тоді, коли лідери називають її по-іншому, наприклад, «спеціальною військовою операцією» (ухильна назва, яку президент Росії Володимир Путін дав своєму повномасштабному вторгненню в Україну) або «екскурсією» (термін, який вважає за краще використовувати президент США Дональд Трамп для позначення свого нападу на Іран).
Звичайно, азартні ігри з високими ставками іноді окупаються. Американсько-ізраїльський напад на Іран може ще призвести до радикальних змін у політиці цієї країни, дозволивши сформуватися толерантнішому режиму, який відкриє країну, здійснить економічне диво, розмінує територію та почне постачати нафту всьому світу. Якщо це станеться, Трамп виглядатиме геніально або, принаймні, як азартний гравець, який зірвав великий куш.
Однак у міру затягування цієї авантюри спогади про минулі невдалі авантюри почнуть виходити на перший план, пропонуючи гнітючі прецеденти для нинішньої кризи американської могутності. Наприклад, можна послатися на драму 1914 року, коли лідери імперських систем, що руйнуються, — російської та австро-угорської — думали, що зможуть стабілізувати ситуацію за допомогою «короткої переможної маленької війни» (принаймні, вони називали її так, як вона була). Але два пізніші приклади ще разючіші й актуальніші: досвід Великої Британії та Франції в Єгипті 1956 року і власна помилка Путіна 2022 року.
Два пізніші приклади ще разючіші й актуальніші
Перший із них розпочався 29 жовтня 1956 року, коли Ізраїль почав наступ на Синайський півострів, щоб прорвати єгипетську блокаду Тиранської протоки й Акабської затоки. Двома днями пізніше, не консультуючись зі США, Велика Британія і Франція вступили в конфлікт з «Операцією Мушкетер», метою якої було вирвати з-під контролю Єгипту Суецький канал — найважливіший у світі морський шлях. Британські та французькі лідери хотіли не що інше, як повалити єгипетського президента Гамаля Абделя Насера, вважаючи, що США оцінять логіку і сміливість цієї операції. На їхню думку, успіх відновив би глобальну перевагу їхніх країн.
Але атака провалилася і канал залишався закритим протягом шести місяців. Британська і французька політика виявилися глибоко поляризованими, а лідери обох країн — дискредитованими. Президент США Дуайт Д. Ейзенхауер і держсекретар США Джон Фостер Даллес були розлючені, не в останню чергу через те, що операція в Суеці відвернула увагу від того, що вони вважали головним глобальним викликом: радянського імперіалізму, який виявив себе в усій повноті, коли чотири дні потому танки увірвалися до Угорщини, щоб придушити рух за демократичні реформи. Ба більше, британсько-французький суецький хід цілком міг переконати радянського лідера Микиту Хрущова розпочати свій власний.
Серед політичних наслідків Суецької кризи була і фінансова паніка, яка змусила британців звернутися по допомогу до Міжнародного валютного фонду, що до цього здебільшого перебував у стані летаргії. Зрештою і Великій Британії, і Франції довелося відкрити свої валютні системи, обмежити валютний контроль і перейти до конвертованості рахунків поточних операцій, скасувавши обмеження на торговельні платежі. Іншими словами, обидві великі західноєвропейські країни були змушені провести лібералізацію під пильною увагою міжнародної організації, у якій домінували США.
Другий прецедент — повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Задумана як швидкий, точковий удар із метою обезголовити демократично обране керівництво України та встановити маріонетковий режим (подібно до того, що нещодавно вдалося зробити Трампу у Венесуелі), ця операція незабаром перетворилася на трясовину через разючу некомпетентність російської армії.
Однією з найбезпосередніших і найширших загроз стало світове продовольче постачання, оскільки експорт російського й українського зерна і добрив із чорноморських портів став неможливим. Ізольована і піддана жорстким санкціям, Росія зазнала величезних витрат, а прості росіяни були змушені терпіти високу інфляцію та економічні труднощі. Нам іще належить побачити, як Росія вибереться зі своєї економічної, політичної та гуманітарної кризи.
Британо-французька помилка в Суеці, принаймні, була, на щастя, короткочасною; вона принизила обидві країни і розбила їхні міжнародні амбіції. Операція Путіна, навпаки, затягнулася на роки. Неможливо передбачити, чи змусить величезна кількість жертв — 1,2 мільйона, з яких, можливо, пів мільйона загиблих — Росію відмовитися від своїх імперських домагань. Багато росіян розглядатимуть нездатність підпорядкувати Україну як зраду загиблих.
У будь-якому разі, США починають стикатися зі своїми власними проблемами на Близькому Сході. Рівно за рік до цього останнього нападу на Іран Трамп провів широко висвітлюване (зрежисоване для телебачення) засідання в Овальному кабінеті, на якому він і віцепрезидент Дж. Д. Венс залякували президента України Володимира Зеленського.
Зеленський відповів їм, що «під час війни у всіх є проблеми, навіть у вас. Але у вас є прекрасний океан, і ви не відчуваєте цього зараз, але відчуєте в майбутньому». Тоді Трамп підвищив голос: «Ви не в тому становищі, щоб диктувати нам, що ми будемо відчувати. Ми будемо почуватися дуже добре і дуже сильними. Ви зараз перебуваєте не в дуже хорошому становищі. Ви дозволили собі опинитися в дуже поганому становищі. У вас зараз немає козирів».
Як багато чого може змінитися за рік. Океан не захищає Трампа від зростання цін і все більшого невдоволення громадськості його адміністрацією. Виникає безліч запитань про підготовку до війни і про те, чи був якийсь план на випадок закриття Іраном Ормузької протоки. Усе більше і більше скидається на те, що у США може не вистачити козирів, щоб створити той fait accompli, на який сподівався Трамп.
Довгострокові наслідки можуть нагадувати історію із Суецьким каналом у зворотному порядку: приниження, за яким настане перегляд політики і нове прагнення до відновлення економічної відкритості. Як Велика Британія і Франція після 1956 року і як Росія сьогодні, США не зможуть самостійно розв’язати кризу, яку вони самі створили.
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена
Copyright: Project Syndicate 2026