Бункер Хаменеї та Валдай. Глибоко особистий страх Путіна
Ліквідація Каддафі, втеча Асада, захоплення Мадуро — а тепер ще й Хаменеї. Чому страхи Путіна можуть перерости в параною
Американо-ізраїльські авіаудари по Ірану, що почалися 28 лютого, стали шоком для Москви. Кремль, — принаймні, якщо судити з публічної риторики, — не очікував масштабного першого удару США по керівництву Ірану. Президент Росії Володимир Путін провів екстрене віртуальне засідання Ради безпеки. На відміну від звичайної практики, Кремль не опублікував про це жодного слова.
Після ударів МЗС Росії виступило із заявою, засудивши «агресію» США та Ізраїлю. Але, незважаючи на підписаний у січні 2025 року договір про стратегічне партнерство з Іраном, Кремль не дав жодної матеріальної підтримки своєму союзнику.
Таємні поставки Росією засобів протиповітряної оборони до Ірану останніми роками не зіграли суттєвої ролі. На тлі зростання дальності й точності українських ракетних ударів Кремль просто не в змозі виділити жодних значних ресурсів