Робота над страхом. Як відібрати один із головних інструментів Москви
Читайте NV у Google
Росія підвела світ до тієї межі, де врятувати його може тільки безстрашність. Бо страх, як і брехня, — один із двох головних інструментів Москви. Чому б не відібрати в неї бодай один із них?
Вперше надруковано у журналі NV за серпень 2023 року. Републікацію заборонено
Найважливіша і найважча проблема нашого майбутнього називається Росія. Імовірність того, що вона розпадеться чи кудись випарується, зараз виглядає навіть сумнівніше, ніж якийсь рік тому, через що непогано готувати себе до гіршого: наше майбутнє не обійдеться без її занадто близької й токсичної присутності.
Коли я пишу «наше майбутнє», то маю на увазі не тільки нас, українців: Росія стала проблемою глобальною. Що це не суто український біль, нині починають усвідомлювати й на Заході — передусім політичні еліти. Чи не пізно починають? Напевно, так. Але принцип «краще пізно, ніж ніколи» в цьому випадку, на щастя, ще працює.
Натомість прості громадяни (а отже, й суспільства) Заходу до такого усвідомлення загалом не дозріли. Розуміння того, що Росія є загрозою безпосередньо для них — і не в якомусь абстрактно-метафоричному, а в прямому сенсі, — досі не заволоділо головами переважної більшості європейців, причому не тільки західних. Навіть у сусідній Польщі люди ще не готові прийняти сьогоднішню війну як власну і воліють самозаспокоюватися й заплющувати очі на очевидне. Випадок із «білоруськими» гвинтокрилами, які порушили польський повітряний кордон і зухвало політали собі над територією натовської країни, показовий: польське суспільство єднатися перед лицем загрози поки що не збирається.
Хоча в цілому процес поступового прозрівання все-таки триває, і Росія кожною черговою ескалацією сама все робить для того, щоб громадяни Заходу неухильно прозрівали.
Утім Захід Заходом, і з ним у нас переважно прогрес. Але є ще Південь — той, що Глобальний. До речі, цей термін, який з минулого року набув нової популярності й пішов гуляти медійними просторами (і саме у зв’язку з російською агресією), початково, наприкінці 1960-х, виконував роль політкоректнішого замінника для «третього світу». На сьогодні ж Глобальний Південь — це дещо вужчий третій світ. Йдеться про ту частину людства, яка вперто не бажає позбуватися міфології про дружній СРСР та відповідно дружню Росію, з одного боку, як і про ворожий Захід, з другого. Тому й позиція Глобального Півдня щодо поточної війни завуальовано проросійська, а весь його «нейтралітет» зводиться до відомої тези про «все хороше проти всього поганого».
Сіра зона «поміж»