Криза у Раді. Як Арахамія та Буданов повернули «слуг народу» Зеленському
Верховна Рада знов запрацювала. Цікаві тенденції в голосуваннях
Два дні роботи Верховної Ради в пленарному режимі 7−8 квітня показали, що так звана парламентська криза подолана, хоча з просуванням складних законопроєктів, які пов’язані з оподаткуванням і з конфліктами економічних інтересів, залишаються достатньо серйозні проблеми. Не все гладко і у взаємодії між Кабміном Юлії Свириденко и парламентом, хоча ситуація вже не така критична, як в лютому та березні.
Спочатку — про конкретні результати парламентської роботи, які дають підстави для висновку одночасно і про подолання парламентської кризи, і про наявність низки проблем.
Щодо співпраці з МВФ — один закон прийнято в цілому (про продовження військового збору в повоєнний період) і один у першому читанні. Ще два законопроєкти не прийняті і потребують доопрацювання і узгодження їх прохідного формату. Саме з ними і є потенційні проблеми, а також з подальшою взаємодією парламенту з урядом.
Щодо програми Ukraine Facility — три законопроєкти прийняті в цілому, і ще один у першому читанні. Також були ухвалені ще декілька євроінтеграційних законопроєктів, з якими, щоправда, і раніше не було особливих проблем.
Зверну увагу і на те, яким чином вдалося полагодити (хоча б частково) ситуацію у фракції Слуга народу і в парламенті.
По-перше, до своїх прямих справ повернувся «виконавчий директор» Ради, головний парламентський переговорник і «ремонтер більшості», а одночасно ще і головний політичний психотерапевт «слуг народу» — Давид Арахамія. Його визначальну роль у відродженні фактичної парламентської більшості і відносної нормалізації ситуації у фракції Слуга народу підтверджують більшість парламентських джерел.
По-друге, до роботи з парламентом долучився очільник Офісу президента Кирило Буданов. Про необхідність цього я казав ще в середині березня. Врешті-решт це відбулося і також принесло позитивний ефект для нормалізації політичної ситуації.
Нарешті, активізувалася взаємодія між урядом і парламентом (точніше, керівництвом Верховної Ради, керівниками парламентських комітетів, фракцією СН). Це також сприяло проходженню урядових ініціатив через парламент, зокрема через їх суттєве доопрацювання депутатами.
Але проблеми залишаються, особливо в особистому і достатньо критичному ставленні багатьох депутатів до прем'єр-міністерки Юлії Свириденко.
Для мене як для політолога були дуже цікавими тенденції, які проявились під час голосувань 7−8 квітня.
Тенденція перша — Давид Арахамія і Андрій Мотовиловець полагодили «ядро» (точніше, лояльну президенту і керівництву фракції частину «слуг народу»). В середині березня Мотовиловець попереджав, що в «ядрі» залишилось всього 111 депутатів. 7−8 квітня за необхідні рішення і законопроєкти голосували від 167 «слуг» до 186.
Друга цікава і важлива тенденція — конструктивна і відповідальна позиція значної частини опозиційних депутатів (від фракцій Європейська солідарність і Голос), крім Батьківщини, в голосуванні за проєкти, які стосуються співпраці України з МВФ і ЄС.
Законопроєкти, які ухвалювали 7 квітня, підтримали б і без голосів опозиціонерів, але важливим був сам факт хоча б часткової політичної солідарності. Суто символічно-метафорично і трохи іронічно я б навіть сказав, що в голосуваннях проявилась умовна і неформальна «коаліція національної єдності», хоча і в урізаному вигляді.
Фракція партії Батьківщина перейшла в абсолютну опозицію
Але 8 квітня при голосуванні за основу законопроєкту № 15111 (про оподаткування цифрових платформ), причому в депутатській версії, ця тенденція зламалась. Його не підтримав жоден депутат з Європейської солідарності (двоє взагалі проголосували «проти»). З Голосу «за» були лише вісім депутатів, хоча цей проєкт в оновленій і доопрацьованій редакції активно підтримував Ярослав Железняк.
Нагадую, що саме з цим законопроєктом виникли проблеми і в середині березня, після чого почалися розмови про парламентську кризу. Тобто, коли йдеться про непопулярні і конфліктні рішення, — проблеми і протиріччя в депутатському корпусі знов проявляються. Тим не менш, цей законопроєкт все ж таки вдалося проголосувати за основу, хоча і не відразу, і з певними складнощами.
Європейська солідарність проявила «несолідарну» позицію і щодо деяких інших важливих проєктів. Наприклад, при голосуванні депутатської версії № 12087 (про інтеграцію енергетичних ринків) проголосували «за» лише двоє депутатів цієї фракції.
Дуже показова тенденція — фракція Батьківщина перейшла в абсолютну опозицію. Вони не дали жодного голосу за жоден законопроєкт, який стосувався нашої співпраці з МВФ і ЄС. А за деякі було і чимало голосів «проти».
Як там кажуть в народі: «Баба-яга — проти»!
Для порівняння, минулого року Батьківщина неодноразово давала хоча б частину своїх голосів за різні важливі рішення, які просувалися «слугами народу» (зокрема, і в голосуванні за держбюджет-2026).
Чим обумовлений перехід Батьківщини в таку жорстку опозицію? Думаю, справа не лише в небажанні підтримувати непопулярні законодавчі рішення. Скоріше за все, головна причина такої непримиримості полягає в ситуації навколо Юлії Тимошенко.
Саме в ці дні НАБУ і САП завершили слідчі дії у кримінальній справі лідерки Батьківщини і передають її в суд. І тому жорстка опозиція Батьківщини — це ще і спосіб політичного захисту. Таким чином вони будуть аргументувати, що кримінальна справа проти Тимошенко є покаранням за її політичну позицію.
І ще одне цікаве спостереження. З фактичної парламентської більшості випала більша частина колишніх депутатів з ОПЗЖ. Ця тенденція чітко проявилась при голосуваннях 7 квітня. Представники депутатської групи Платформа за життя та мир в кращому випадку давали від чотирьох до шести голосів «за» по важливих законопроєктах.
Але, на мій погляд, поки зарано робити висновок про якусь нову і стійку тенденцію. 8 квітня, коли треба було проголосувати за основу складний законопроєкт про оподаткування цифрових платформ, саме 10 голосів «за» від цієї депутатської групи дозволили отримати необхідний позитивний результат (234 голосів «за»).
Що ж, Верховна Рада знов запрацювала, ухвалює необхідні рішення, хоча іноді важко і не відразу. Наскільки сталою буде ця ситуація, побачимо на наступних пленарних тижнях.
Оригінал
Текст публікується з дозволу автора