Пекін особливо стривожений. Як війна Росії проти України впливає на Китай
П’ятого березня Китай оголосив, що його цільові темпи зростання ВВП цього року становитимуть приблизно 5,5%. Це найнижчий показник із 1991 року
Проте не варто дивуватися. 2013 року економісти Світового банку та Держради КНР прогнозували, що до 2030 року річні темпи зростання в Китаї знизяться до 5%. Втім, ця цифра ще може виявитися завищеною з огляду на те, що темпи зростання економіки в 2010—2016 роках, як з’ясувалося, були роздуті на 1,8 процентних пункти, а в країнах ОЕСР середні темпи зростання дорівнюють приблизно 3%.
Тоді ж економісти та влада точно передбачили головні перешкоди на шляху довгострокового зростання економіки в Китаї, серед яких посилення нерівності, корупція, старіння населення, неефективність великих, зазвичай державних підприємств, забруднення природи. Однак ніхто не міг передбачити додаткову та значну економічну невизначеність, яка виникла через пандемію Covid-19, а тепер ще й напади Росії на Україну.
Пандемія різко порушила нормальну роботу виробничих ланцюжків і штовхнула вгору ціни у всьому світі. Китай особливо стривожений зростанням цін на продовольство, тому що є чистим імпортером продовольства — загальна сума імпорту цих товарів становила $133 млрд у 2019 році. Проблеми з поставками та погана погода стали причиною зростання цін на овочі в китайських містах на 30,6% (рік до року) у листопаді 2021 року. Ціни на яйця (а це головне джерело протеїнів для середнього класу) зросли на 20,1% за той же період.
Ще один важливий привід для занепокоєння в Китаї — вартість енергоносіїв, оскільки він також є чистим імпортером вугілля, природного газу та нафти. Підвищення попиту з боку китайських заводів, що відновили виробничу діяльність під час відновлення економіки після пандемії, сприяло зростанню цін на енергоносії. Китайські регулятори відреагували на це підвищенням верхнього порогу для цін на електроенергію, що субсидуються. Але цього заходу виявилося замало для компенсації збитків виробників електроенергії, тому що продовжували зростати як ціни на вугілля, так і внутрішній попит. В результаті у кількох північно-східних провінціях країни у вересні 2021 року закрилися електростанції, що призвело до несподіваних масових відключень електроенергії та каскаду економічних та соціальних проблем.
Ще один важливий привід для занепокоєння в Китаї — вартість енергоносіїв
Надалі китайський уряд ще сильніше підвищив верхній поріг цін і почав стимулювати видобуток вугілля, скориставшись тим, що країна має його великі запаси. Проте запаси інших енергоносіїв у країні обмежені, а попит на електроенергію, швидше за все, продовжить зростання.
Всі ці економічні побоювання поряд з бажанням виступити єдиним фронтом проти США допомагають пояснити, чому Китай вибрав партнерство «без кордонів» у відносинах з Росією, про що голова Сі Цзіньпін та президент Росії Володимир Путін оголосили на початку лютого. Енергоносії — це економічний фундамент китайсько-російських відносин. У 2019 році на частку палива припадало приблизно 17% (або $344 млрд) всього китайського імпорту, що дорівнює $2,1 трлн. Росія є найбільшим експортером нафти до Китаю з 2016 року, і вона найшвидше нарощує постачання природного газу до цієї країни. 20% всього китайського нафтогазового імпорту сьогодні надходить із Росії.
Для задоволення внутрішнього попиту на енергоресурси та скорочення викидів парникових газів Китай планує підвищити частку природного газу в структурі споживання первинних енергоносіїв до 15% до 2030 року. Росія має майже чверть світових запасів природного газу і є його найбільшим експортером. І тому у лютому дві країни узгодили довгостроковий контракт, згідно з яким експорт російського газу до Китаю збільшиться до 48 млрд кубометрів, тобто майже до 10% прогнозованого споживання газу в Китаї у 2025 році (526 млрд кубометрів).
Напад Росії на Україну та подальші економічні та фінансові санкції, введені під керівництвом Заходу проти Росії, раптово кинули тінь невизначеності на ці плани. Крім посилення вже відбулися збоїв у виробничих ланцюжках, широкий спектр санкцій ускладнює китайським фірмам роботу в Росії. Але що найважливіше, у війну виявилися втягнуті одразу дві країни, які є найбільшими світовими експортерами продовольства та енергоресурсів.
На частку України та Росії разом припадає 28% світового експорту пшениці, і тому з початку вторгнення ціна ф’ючерсів на пшеницю на товарній біржі Чикаго злетіла більш ніж на 50%. Ціни на нафту, газ і вугілля теж різко зросли через перебої в постачанні та санкції проти Росії. Такий інфляційний тиск може призвести до потенційно руйнівних наслідків для китайського населення, а також виробників країни.
Втім, обрана китайським урядом нейтральна політична позиція в російсько-українській війні ще може принести економічну віддачу, якщо Китай зможе стати більш важливим для Росії, але при цьому не створить зайвих проблем у відносинах зі своїми найбільшими західними торговими партнерами, такими як США або Австралія. Російський продовольчий експорт у 2021 році становив $38 млрд, включно з $4,7 млрд експорту до ЄС. Тим самим інфляція продовольчих цін у Китаї може виявитися м’якшою, якщо санкції Євросоюзу змусять Росію перенаправити частину продовольчого експорту до Китаю на сприятливих умовах.
Ймовірно, Китай отримає і сприятливіші умови для імпорту енергоресурсів, доки триває ця війна, а інші країни скорочують закупівлю нафти та газу з Росії. США заборонили імпорт російської нафти, а інші країни, швидше за все, підуть за цим прикладом. Євросоюз планує скоротити залежність від російського природного газу на дві третини цього року і шукає альтернативних постачальників та джерела енергоресурсів для компенсації обсягів, що випадають.
Хоча відмова Європи від газу займе час, неминуче, що Росії незабаром доведеться шукати інших покупців. А оскільки на частку нафти і газу припадає 60% російського експорту і 39% доходів федерального бюджету РФ (у 2019 році), Китай опиниться в сильній переговорній позиції.
Зрештою, вплив російсько-української війни на китайську економіку залежатиме від тривалості цього конфлікту та від ступеня втрат, яких він завдасть Україні та Росії, а також іншим частинам світової економіки. Цей вплив також залежатиме від того, скільки доброї волі залишиться у відносинах між Китаєм та західними союзниками України, коли бойові дії припиняться.
Очевидно, що 2022 стане роком невизначеності, а можливості Китаю контролювати темпи свого економічного зростання будуть обмежені. Нові ризики, що виникли через війну у Східній Європі, посилюють проблеми, яких влада вже чекала на тлі повільного та нерівного відновлення економіки після пандемії. Поки про те, як Китай та решта світової економіки переживуть наступні місяці, можна лише гадати.
НВ має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Copyright: Project Syndicate, 2022
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ