Від Юлії Мендель дісталося й Нафтогазу. Як все було насправді
Прокоментую ці твердження, щоб не залишати обман без відповіді
Позавчора (11 травня 2026 року) колишня прессекретарка президента в інтерв'ю блогеру Такеру Карлсону, який активно поширює кремлівську пропаганду, озвучила низку оманливих тверджень про Нафтогаз.
Оскільки це безпосередньо стосувалося мого призначення головою компанії, прокоментую ці твердження, щоб не залишати обман без відповіді.
Почну з того, що вона неправильно назвала реформу, про яку йшлося. Мендель говорила про «корпоративну реформу», хоча очевидно йшлося про реформу корпоративного врядування в державних компаніях. Є спільне слово — «корпоративна», але це приблизно як плутати «морських свинок» і «свиней», особливо в американському контексті.
Хоча я не впевнений, що вона взагалі розуміє, про що говорить, особливо коли пояснює, що ця реформа була про те, щоб зробити «як у США». Насправді там зовсім інша система корпоративного врядування: немає окремих наглядових рад у нашому розумінні, державних компаній небагато, а президент призначає «своїх людей» до рад директорів.
Насправді там зовсім інша система корпоративного врядування
Якщо по суті, то Мендель вдалася до спекуляцій про те, що США нібито зняли санкції з Північного потоку-2 через звільнення наглядової ради Нафтогазу.
Йдеться про те, що у травні 2021 року світ дізнався зі звіту адміністрації Байдена перед Конгресом, що вона не застосовувала передбачені Конгресом США санкції проти ПП2 з міркувань «національних інтересів США».
Хоча цей звіт був надісланий до Конгресу США 19 травня 2021 року, тобто вже після звільнення наглядової ради Нафтогазу (наприкінці квітня), він охоплював період із 17 лютого по 16 травня 2021 року. Тому твердження, що рішення було ухвалене через звільнення наглядової ради, є нічим не обґрунтованою маніпуляцією.
Насправді ще 16 лютого 2021 року, тобто задовго до звільнення наглядової ради, у німецьких ЗМІ з’явилася інформація про те, що адміністрація Байдена у відповідь на наполегливі прохання уряду Німеччини домовляється про незастосування санкцій щодо ПП2.
А вже 19 лютого 2021 року авторитетні міжнародні ділові ЗМІ писали про очікування, що адміністрація Байдена не застосовуватиме санкції проти ПП2 на прохання Німеччини (посилання у коментарі).
При цьому адміністрація Байдена затримувала подання звіту до Конгресу щодо застосування санкцій, рішення про які ухвалював саме Конгрес США, а не адміністрація.
Все це викликало обурення багатьох конгресменів, але без практичного результату.
Коли у травні звіт усе ж було подано до Конгресу США, міжнародні ЗМІ та політичні оглядачі практично однозначно пов’язали це з поступками Німеччині.
Таким чином, історія з тим, що адміністрація Байдена не застосувала передбачені Конгресом США санкції проти ПП2 на прохання Німеччини, — це історія про стратегічні помилки адміністрації Байдена та канцлера Шольца, які демонстрували Путіну слабкість Заходу і мотивували його до повномасштабного вторгнення. А не про звільнення якоїсь наглядової ради в якомусь (при всій моїй повазі) Нафтогазі.
Інша інсинуація — або принаймні маячня — від Мендель стосувалася того, що наглядову раду нібито звільнили для «відмивання коштів».
Знову ж таки, я не впевнений, що Мендель взагалі розуміє, про що говорить, оскільки складно уявити, яким саме чином Нафтогаз може бути використаний для відмивання коштів.
Але оскільки цей фрагмент інтерв'ю був про корупцію, зауважу: антикорупційні органи ніколи не висували ані обвинувачень, ані навіть підозр щодо корупції в Нафтогазі під час мого керівництва. На відміну від періодів до і після мого керівництва.
Текст опубліковано з дозволу автора