Ніхто нам нічого не винен

Як розбещена дитина вимагає від осліплених любов’ю батьків втілення будь-яких її забаганок, з кожним разом все більше та агресивніше, так і ми запевнили себе, що нам всі на світі винні - зброю, гроші, милосердя. А якщо не дадуть, то вчинимо істерику — як же ж, ми ж захищаємо весь світ, демократія загине, ми останній форпост цивілізації, без нас Захід нічого не вартий. Не впевнений, що так вважає більшість українців, але офіційна риторика, яка ллється з екранів телевізорів звучить саме так: «Нам винні»! І людям це подобається, адже є віра, що Захід буде борги віддавати, спочатку знищивши Росію, сучасною зброєю, санкціями, чим завгодно, а потім роздавши нам мільярди на відновлення. І ми вимагаємо, щоб так воно й було.

Ось, наприклад, минулого тижня ми звинуватили Канаду й Німеччину у передачі Росії турбіни для Північного потоку. Присоромили їх — як же можна переслідувати комерційні інтереси, коли йде війна? А при цьому продовжуємо через нашу «трубу» перекачувати російський газ та ще й скаржимося, що обсяги малі дають.

Але найяскравішим проявом державної філософії стала конференція в Лугано, яка мала стати початком ери відновлення, але, на жаль, тільки яскраво продемонструвала світові, що незважаючи на десятки тисяч загиблих, мільйони втікачів, сотні зруйнованих, або й повністю знищених міст та сіл, в наших головах все залишається без змін. Пишу «наших», бо сила силенна бюрократів, активістів, грантоїдів і просто співчуваючих, які мужньо подолали непростий шлях до швейцарського Лугано, майже як Суворов через Альпи, щоб вразити Україну та світ своєю жертовною готовністю до боротьби, це і є ми, український народ. Вони ж, ці діячі, на нас не з неба впали…

Одна доведена до кінця справа — набагато важливіше мільйона пустих слів

А конференція вдалася, яскрава та масштабна, та воно й зрозуміло — всі учасники неабияк скучили один за одним, давно не бачилися, а хочеться ж і поговорити, і фото для соцмереж зробити, щоб не забули, як вони в важкі часи країну боронили від ворога. Все відбулося, як і планували, і гора народила величезну мишу! Одній й ті ж обличчя, ті ж самі гасла, загальні фрази, правильні та обтічні, все для картинки та з розрахунку на дурня. Детально розбирати досягнення конференції і значимість представленого на ній Плану відновлення України немає сенсу. Це не план, а набір бажань чиновників в стилі «всі нам винні - давайте гроші - а держава та солідарні з нею громадські організації розберуться, як їх витратити», зібраний невідомо ким, невідомо для кого і для чого.

Невже справді думали, що такий план хтось може профінансувати? Чи просто привід шукали за кордон на пару днів з'їздити, прогулятися? Дивно, скільки десятиліть пройшло, а все нам здається, що світ дурнями заповнений, а одні ми розумні. І ніяк не збагнемо, що той світ давно вже нас «догнав», тільки виду не подає.

А насправді, нам же ніхто нічого не винен, і захищаємо ми, в першу чергу, самих себе. Щодо НАТО, то на мою суб'єктивну думку нинішня війна чітко продемонструвала, що російська армія не є серйозною загрозою для атлантичного блоку на чолі з американцями. Якщо наші героїчні ЗСУ можуть перемагати росіян без попередньої підготовки та достатньої кількості сучасної зброї та припасів, то уявіть, що з тією ордою зробила б добре навчена сучасна армія, з літаками, ракетами, ППО та іншими високотехнологічними знаряддями вбивства. Впевнений, що орда це теж чудово розуміє, адже мова сили завжди діє на варварів переконливо, і всі розмови про підкорення Росією Європи — це лише пропагандистська істерика в стилі «Тримайте мене семеро!». Захід не боїться Росії, але очевидно, що йому набагато вигідніше та комфортніше знищувати путінський режим нашими життями, на нашій землі, ціною нашого горя та страждань, аніж власних. Але я б не наполягав, щоб без нас їм кінець і не думаю, що вони нам щось винні. Та й за що? За те, що ми тридцять років обманювали та крали, в тому числі й у них?

На жаль, минулого тижня ми яскраво продемонстрували всьому світу, що не хочемо змінюватися. І поки держава буде народжувати подібні плани відновлення України, як представлений в Лугано, то може виявитися, що ми даремно воюємо, спалюючи на подібних конференціях весь політичний капітал, завойований на полі бою мужнім народом. А все ж просто — тільки уявіть, який ефект на наших західних партнерів мало б довгоочікуване призначення голови САП, прямо перед конференцією. Одна доведена до кінця справа — набагато важливіше мільйона пустих слів, написаних 2500 авторами на 2200 сторінках «Плану».

І якщо хочемо використати історичний шанс, і побудувати нову країну, то таких справ мають бути сотні і тисячі. Не вірте пропаганді - ніхто нічого нам не винен. Починати завжди краще з себе. Якщо хтось комусь і винен, то тільки ми самі собі, але за останні чотири місяці більшу частину боргу за тридцять згаяних років народ та ЗСУ вже повернули, і впевнений, що повернуть все до копійчини, перемагаючи ворога і наближаючи нову еру в українській історії. А ось влада народові ще багато чого винна — так що, нехай справжніми справами і повертає. А перелік цих справ ми всі й так добре знаємо.

Приєднуйтесь до нашому телеграм-каналу Погляди НВ