Що хочу сказати з приводу «закону про антисемітизм»
Антисемітизм — це дуже погано. Але до цього закону є багато запитань
За всіма дослідженнями, рівень антисемітизму в Україні — один із найнижчих у Європі. В усіх сусідніх державах він вищий.
У Кримінальному кодексі була і є стаття 161 «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками». Вона передбачає покарання за розпалювання ворожнечі проти будь-яких етнічних чи релігійних груп. Чому розпалювання ненависті проти однієї етнічної групи не виділяється як специфічне, а розпалювання проти іншої — виділяється? У чому логіка?
Якщо вже вирішено застосовувати специфічний підхід до різних етнічних груп, то варто нагадати що в Україні досі немає закону, який би запобігав та протидіяв українофобії. А із цим у нас значно більше проблем, погодьтеся. Окупанти вбивають і катують, розстрілюють і кидають у підвали за українську позицію, за українську мову, за український прапор і українську ідентичність.
Так, катують і вбивають не лише українців і не лише за українську ідентичність. Але бути свідомим українцем на окупованих територіях — смертельно небезпечно. Прояви ненависті та злочини проти української ідентичності та їі носіїв є і в глибокому українському тилу. Буде закон про протидію українофобії?
В Україні досі немає кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору як геноциду українців. Ізраїль досі не визнав Голодомор геноцидом.
«Закон про антисемітизм» виник на основі брехні про те, що в Україні процвітає антисемітизм. І зараз цю ситуацію використає ворожа пропаганда — причому з самих різних сторін. В тому числі, й через розігрів антисемітських настроїв.
Текст опубліковано з дозволу автора