І це дуже погано. Що відбувається в Румунії
У скасуванні президентських виборів немає нічого хорошого. Але саме це сталося в Румунії
Наприкінці минулого тижня в Бухаресті я на власні очі побачив, як румунський політичний клас лихоманить після раптового піднесення Келіна Джорджеску. Особливо це стосується багатьох прозахідних, ліберально налаштованих румунів. 24 листопада Джорджеску, номінально — маргінальний націоналіст-містик, набрав найбільше голосів у першому турі президентських виборів. Потім, незадовго до другого туру, Конституційний суд Румунії оголосив, що анулює результати першого туру.
Рішення суду ґрунтувалося на розсекреченому аналізі румунського уряду щодо іноземного (російського) втручання у вибори, включно з використанням соціальної медіаплатформи TikTok для просування Джорджеску. Представники розвідки США в приватному порядку підтвердили мені, що ці звинувачення заслуговують на довіру. Проте доказів російського втручання у вибори в Європі та США предостатньо. Але жодна країна до Румунії не скасовувала через це президентські вибори.
На відміну від цього, парламентські вибори в Румунії пройшли 1 грудня без інцидентів. Переконливий результат на них отримали три центристські правлячі партії - правоцентристські ліберали, лівоцентристські соціал-демократи та партія угорської меншини, плюс четверта ліберальна партія. Зараз ці чотири партії ведуть переговори про формування нового коаліційного уряду. Політичні гравці, з якими я зустрічався в Бухаресті, сказали мені, що про створення коаліції, найімовірніше, буде оголошено до Різдва. Потім новому уряду доведеться повторно провести скасовані президентські вибори — найімовірніше, на початку наступного року. Президент Клаус Йоганніс, який йде, ймовірно, залишиться на своїй посаді до цього часу.
Подвійний шок — підйом Джорджеску і анулювання президентських виборів — збентежив досі благодушно налаштованих центристів у Румунії. Хоча звинувачення в російському втручанні (і спробі саботажу) цілком правдоподібні, з огляду на те, що Кремль займається подібною діяльністю по всьому Заходу, популярність Джорджеску зовсім не імпортована з-за кордону. Те, що людина, яку навіть соратники-націоналісти вважали периферійним персонажем, змогла за кілька тижнів із майже невідомого політика перетворитися на провідного претендента на посаду президента, свідчить про широке громадське невдоволення румунськими центристськими партіями, які впродовж багатьох років чергують контроль над урядом.
Румунський політичний клас лихоманить
Мої румунські співрозмовники висловили збентеження і навіть сором у зв’язку з тим, що суд анулював результати виборів, і погодилися з тим, що це створило жахливий прецедент для країни і регіону. Вони також визнали, що центристські партії втратили зв’язок із румунським суспільством і його культурним та економічним невдоволенням, яке, якщо говорити прямо, схоже на невдоволення правих виборців у Німеччині (особливо в колишній Східній Німеччині), Франції та певною мірою в Сполучених Штатах. У Румунії широко поширене відчуття, правильне чи ні, що істеблішмент зосередився на собі, а не на проблемах простих громадян, і що при цьому втрачаються традиційні національні цінності і навіть національний суверенітет.
Вдумливіші ліберали говорили мені, що зростання Джорджеску було, по суті, протестним голосуванням проти центристського самовдоволення, а не голосуванням на підтримку дивного образу цього кандидата, який містить націоналізм і ностальгію за румунським фашизмом. Відповідь, на їхню думку, полягала в тому, що майбутня коаліція має висунути на посади прем'єр-міністра і президента нові обличчя, а не старих політиків, які втратили авторитет. Але проникливий лідер однієї з націоналістичних партій був налаштований скептично. Не може бути, сказав він мені, щоб центристські партії відкинули своїх лідерів на користь свіжої команди. Це не їхній стиль роботи, наполягав він, пророкуючи, що вони знову підуть за нинішніми усталеними лідерами.
Більшість румунів, з якими я розмовляв, були стурбовані, і зі зрозумілих причин — їхня власна складна внутрішня політика, російська загроза в сусідній Україні та побоювання з приводу напряму зовнішньої політики США при приході до влади адміністрації Трампа. Проте, вони були зосереджені на тому, як обмежити шкоду від анульованих президентських виборів для румунської демократії. За їхніми словами, цей шлях полягає в тому, щоб провести повторні президентські вибори у швидкий, такий, що заслуговує на довіру, спосіб і швидко усунути політичне невдоволення, яке привело до влади Джорджеску. Деякі румунські політики, з якими я розмовляв, навіть, здається, готові розглянути можливість призначення нових осіб на чолі наступного уряду.
Це може виявитися легше сказати, ніж зробити. Чи буде Джорджеску допущено до виборів, з огляду на різні порушення в його передвиборчій кампанії, включно з його твердженнями про те, що він узагалі не витрачав грошей на свою кампанію, невідомо. Якщо його не допустять до участі у виборах, довіру до повторних президентських виборів буде поставлено під сумнів як усередині країни, так і за її межами. Якщо ж його допустять до перегонів, він може перемогти. У цьому випадку між президентом-націоналістом і центристським урядом швидко почнеться протистояння. Виниклий політичний параліч може ускладнити управління країною, що ще більше посилить невдоволення суспільства.
Політична напруженість у Румунії відбувається на тлі цілого покоління або навіть більш загальних успішних перетворень, що відбулися після десятиліть комуністичного правління. Комуністичний диктатор Румунії Ніколає Чаушеску був репресивним і економічно некомпетентним, навіть за комуністичними стандартами. Коли румуни скинули його владу внаслідок швидкого (і жорстокого) повстання в грудні 1989 року, це була одна з найбідніших країн у частині Європи, що перебувала під протекторатом СРСР.
Тепер це не так. Після повільного старту в Румунії почалися реформи вільного ринку. З 1989 року економіка країни зросла вчетверо, вона вступила в НАТО і ЄС. Навіть коли вибухнула нинішня політична криза, Румунія була офіційно допущена до Шенгенської зони ЄС, що означає вільне пересування всередині блоку. Для румунів це було великою подією, і всі, з ким я розмовляв у Бухаресті, вважали це великим національним досягненням.
Але успіх, котрий спостерігався здалеку й у відповідному контексті, видається недостатнім, щоб заспокоїти румунських виборців. Політична незадоволеність, характерна для Європи і США, сильно зачепила Румунію. Хороша новина, про яку я нагадував тим, із ким говорив у Бухаресті, полягає в тому, що Румунія є частиною тієї самої політичної сім'ї, що й решта країн Європи, і Сполучені Штати. Погана новина полягає в тому, що вони стикаються з одними й тими самими проблемами, і їм також доводиться їх долати.
Багато румунських націоналістів, схоже, вважають, що адміністрація Трампа, яка приходить, буде до них прихильною. У широких колах обраного президента Дональда Трампа є й такі, хто шукає тих, кого вважає ідеологічно співчутливими. Так, у румунських ЗМІ з’явилися припущення, що Роберт Ф. Кеннеді-молодший, якого Трамп висунув на посаду глави Міністерства охорони здоров’я і соціальних служб США, планував відвідати Румунію після першого туру президентських виборів, щоб, по суті, просунути Джорджеску. (Поїздка не відбулася, і ця історія, можливо, була вигадана союзниками Джорджеску).
Чи вважатиме адміністрація Трампа проголошені Джорджеску погляди в стилі «Румунія насамперед» (проросійські, антиукраїнські та спрямовані проти іноземних інвестицій) корисними, ще під питанням: ідеологічна сумісність може не перерости в сумісність політичну.
Що буде далі, залежить від самих румунів: чи будуть у наступному уряді нові обличчя? Коли і як буде проведено повторні президентські вибори? І чи зможуть центристські румунські партії засвоїти уроки з без п’яти хвилин краху їхнього політичного поїзда?
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV