Жінки, пологи і Друга світова війна
Мені часто доводиться чути від сучасних жінок, що зараз виносити вагітність і народити без ускладнень неможливо, мовляв, всі чимось хворіють, щось лікують, рятують. Це суспільний міф, створений як на низькому рівні знань про вагітність і акушерство в цілому, так і з метою отримання доходу на переляканих вагітних жінках та молодих матерях, зокрема. В наш час, як ніколи раніше, вагітність може протікати з найменшими ускладненнями, а пологи можуть бути не важкими за наявності хорошого знеболення і постійного контролю ситуації з боку медперсоналу. В пошуку аргументів, або точніше, контраргументів на «у нас все так погано», я прочитала і проаналізувала дуже багато джерел інформації минулого – від історичних архівів до старих публікацій про те, як вагітніли і народжували жінки у минулому, а також як і чим вигодовували своїх немовлят, які сімейні і соціальні погляди й переконання домінували в різні епохи щодо вагітностей і пологів.
Повернення в минуле нерідко корисне, щоб нагадати сучасним жінкам, як їм пощастило жити в XXI столітті і насолоджуватися прогресом технологій, науки, медицини.
Моя мама народилася в 1929 році і її підлітковий період випав на роки другої світової війни (1939-1945 рр.).
Вона рідко згадувала ці роки, тому що вони були наповнені реальними страхами і жахіттями. Місцевість на півдні України, де вона жила разом з мамою та іншими дітьми (батько і брат загинули під час війни), дев'ятнадцять разів переходила з рук в руки» – від наших ворогів, і навпаки. І чим більше таких переходів, тим більше було жорстокості й ненависті до місцевого населення. У підсумку, вся родина мами, включаючи її, потрапила під розстріл, під час якого вижили всі члени сім'ї, але з пораненнями, тільки тому, що бабуся сказала не чекати команди стріляти, а падати і «лежати мертво» до темряви. Німці поспішали, тому не перевіряли результати розстрілу. На щастя, ніхто не помер, незважаючи на поранення і втрату крові.
Спогади багатьох жінок, які пережили війну в різних умовах (окупація, тил, фронт, концтабір), говорять про спільні проблеми жінок воєнного часу. Через стреси, недоїдання і навіть голодування у багатьох жінок припинялися менструальні цикли.
Менструації не могло бути не тільки місяцями, але й роками, що сприймалося позитивно, тому що процес виживання вимагав концентрації уваги на інших пріоритетах.
Незважаючи на важкі умови, жінки все ж намагалися підтримувати гігієну тіла, зокрема зовнішніх статевих органів. Теплої і гарячої води не було найчастіше, тому користувалися відкритими водоймами. Мило було дефіцитом, але нерідко варили мило з рослин і кісток померлих тварин. Часто використовували відвари лікарських трав та інших рослин: ромашка, полин, іван-чай, звіробій, подорожник, мати-й-мачуха, та ін.
У воєнний час одним з важких періодів у житті багатьох жінок був період менструації. Гігієнічних прокладок і тампонів в ті часи не було.
Але не було також звичайних тканинних прокладок зі старої постільної білизни – все було в дефіциті. Чим користувалися жінки? Газетами. Важливо було не використовувати перші сторінки з портретами вождів, або ж ховати від усіх відходи.
Якщо не було газет, використовувалися листя, наприклад, лопухів.
Закордонним жінкам, а також тим, хто працював у військових шпиталях, було легше з гігієною під час менструації. Наприклад, французькі медсестри виявили, що целюлозні пов'язки, які використовувалися для поранених солдатів, дуже добре вбирають кров, тому ними почали користуватися під час місячних. Американських медсестер забезпечували гігієнічними прокладками Kotex.
Марля була дуже популярною в житті багатьох жінок Європи і США, оскільки вважалася важливим кухонним атрибутом – її використовували для приготування сиру, варення, випічки, захисту від мух тощо. Але з марлі і клаптиків бавовняної тканини жінки створювали гігієнічні прокладки, які зазвичай викидалися після використання. Такі прокладки називалися «дорожніми серветками» і ними користувалися тільки в період пересувань і подорожей. А в домашніх умовах віддавали перевагу шматками старої тканини. Також як прокладки могли використовуватися шматочки овечої шкіри з шерстю, волокнисті сухі рослини.
Незважаючи на важкий час, жінки вагітніли і народжували й у воєнних умовах. Рівень зґвалтувань теж був високим, причому ґвалтували і свої, і чужі. Питання контрацепції було актуальним у менструюючих жінок.
Що використовувалося як контрацепція? Невеликі шматочки тканини, просочені жиром (смальцем), які вводили глибоко у піхву. Це був імпровізований прототип діафрагми.
Звичайно, рівень захисту був все ж не високий. Американські жінки, особливо медсестри, успішно користувалися спринцюваннями кока-колою, яка була повсюдно, до того ж дешева.
Під час війни жінки втрачали вагітності частіше, зазвичай на ранніх термінах. Але передчасні пологи теж були не рідкістю, що супроводжувалося високими рівнями материнської і дитячої смертності.
Вагітність і пологи полонянок концтаборів – це особлива тема, дуже важка і сумна, тому що шанс на виживання таких жінок і їх дітей був мінімальним.
У деяких концтаборах на молодих і вагітних жінках проводилися нелюдські експерименти.
Так, наприклад, німецький лікар-гінеколог Карл Клауберг, професор університету в Кенігсберзі (Калінінград), творець класифікації синтетичних замінників прогестерону, під час війни, аж до весни 1945 року, поки не був викритий і заарештований радянськими військами, проводив жорстокі експерименти на бранках концтаборів, проводячи їх стерилізацію різними методами, випробовуючи на них прогестерон, прогестини та інші стероїдні препарати. Експерименти також проводилися і на бранках в мілітаристській Японії.
У ряді країн воєнні дії змусили жінок народжувати не в домашніх умовах, а в госпітальних. Так почалася епоха пологів у лікарнях. Цікаво відмітити, що хвиля піклування про майбутніх матерів і поліпшення акушерської служби в багатьох країнах Європи почалася відразу ж після першої світової війни, що було пов'язано з браком чоловіків у цих країнах, а також незадовільним станом дітей, особливо хлопчиків – майбутніх захисників держави.
У ряді країн турбота про вагітних жінок, породіль та маленьких дітей прирівнювалася до завдань оборонного значення, нарівні з розвитком військової галузі.
З початком другої світової війни в 1939 році в ряді країн були введені державні програми допомоги вагітним жінкам та маленьким дітям. Напевно, одним з найкращих зразків такої турботи стала Великобританія. Вже в червні 1940 року була створена Національна Молочна Схема (The National Milk Scheme), завдяки якій всі вагітні та жінки, що годували дітей, отримували безкоштовно молоко щодня. У 1942 році ці категорії жінок і діти до 5 років отримували також безкоштовно апельсиновий сік, риб'ячий жир або вітаміни А і Д в таблетках. Трохи пізніше в раціон було додано м'ясо і яйця раз на тиждень, а іноді додатково в інші дні. Ця програма була дуже успішною, вона також підтримувала пологи в лікарняних умовах, тому до кінця війни майже всі жінки Великобританії народжували в лікарнях і госпіталях, зокрема військових.
У США в період війни материнство вважалося військовим обов'язком і заохочувалося. У країні були створені програми допомоги вагітним і матерям-годувальницям.
В той час, як американські чоловіки служили в армії, народження дітей у воєнний час розглядалося як особливий вид військової служби, а після війни заклик вагітніти і народжувати став частиною державної політики з відновлення втраченого населення.
У ряді країн Європи і США були розроблені програми патронажної служби з візитами лікарів, медсестер і акушерок додому для підтримки та надання допомоги вагітним і жінкам-годувальницям, а також їх дітям. З тих пір, наприклад, візити медсестри після пологів і огляд дітей до одного року стали невід'ємною частиною надання медичних послуг в багатьох країнах.
Про життя жінок в період війни написано дуже багато статей і книг, знято багато фільмів, зокрема документальних.
Але яким би щасливим результат не був, все ж жінки і діти не створені для війни.
Немає нічого кращого від мирного неба над головою, коли материнство стає повноцінним явищем, приносить масу радості і щастя, дозволяючи жінці бути жінкою, матір'ю, дружиною з почуттям задоволення і насолоди власним життям.
Текст опубліковано з дозволу автора