Зв’язок. Вуздечка для хаосу війни

І як зросла ваша тривога, коли зріс рівень загрози та невизначеності.

А тепер перенесемося на поле бою, де загроза й невизначеність є постійними та природними. Поле бою тепер прозоре через сучасні засоби розвідки, тому спостережні пости чи вогневі позиції мають бути дуже добре замаскованими. Люди не бачать одне одного очима. Але їм важливо знати, хто є поруч і чи він в принципі є. Сам факт звʼязку з людиною найперше означає, що людина є.

Далі боєць має бути впевненим, що його чують. Що він не покинутий. Знати, хто поруч з ним. Що зправа та зліва — свої.

Уявіть, що командир не має звʼязку хоча б з одним спостережним постом на полі бою. Тоді на пункті управління батальйону чи бригади всі починають нервувати — що з людьми. Відправляють розвідку, щоб перевірити. Бо відсутність звʼязку з кимось із бійців для командира є основною ознакою, що в нас щось пішло не так на передньому краю.

Отже, перша функція звʼязку на полі бою схожа на цивільну — знати, що на іншому боці з людьми все гаразд.

Наступна функція також буде зрозуміла цивільній людині - це обмін інформацією. Це вчасна доповідь про стан справ. Наприклад, ви побачили, що щось може нести загрозу — передали інформацію і це дає можливість реагувати. Це також інформація про потреби. Наприклад, ви можете передати запит про потреби у боєкомплекті.

Звʼязок — єдиний спосіб управління підрозділами на полі бою

І є функція звʼязку притаманна лише для війська. Звʼязок — єдиний спосіб управління підрозділами на полі бою.

Від Наполеона і до Другої світової війни для того, щоби управляти боєм, командир виходив на передній край, обирав собі місце з якого він буде спостерігати за боєм і командувати боєм. Звідси і назва — командно-спостережний пункт (КСП). З КСП командир міг фізично бачити своїх людей і свої позиції, міг голосом, через листонош чи пізніше через радіо звʼязок передавати свої команди на поле бою.

Якраз брак звʼязку був причиною значних втрат серед командирів радянської армії у порівнянні із втратами у німецькій армії. Наприклад, у німців радіо звʼязок був у кожному танку, а у радянців лише з командиром полку, щоб він міг отримати команду згори. А далі - отримали наказ і всі на смерть.

В умовах нинішньої війни прозоре поле бою та розмаїття сил і засобів додає нових викликів. Уявіть собі операцію, в якій беруть участь вісім відокремлених піхотних підрозділів. Кожен з них зі своїми підрозділами артилерії, БПЛА, транспорту, медичної евакуації. Вже разом 40 різних підрозділів. У вас не має часу на попереднє злагодження, таке злагодження відбувається практично під час бою. У кожного з цих підрозділів своя місія, тобто бойове завдання, але спільна мета таких бойових завдань. Ці підрозділи можуть виконати свої місії у свій час та у своїй послідовності лише за умови, що вони безперервно будуть на звʼязку один з одним.

Без звʼязку поле бою охоплює хаос війни, який несе командира за собою, віддаляє його від виконання місії і призводить до невиправданих втрат. Натомість звʼязок є вуздечкою для хаосу війни. За допомогою цієї вуздечки командир зберігає керованість своїми підрозділами і контроль за перебігом бою.

Тому звʼязок для поля бою — це не телефон чи радіостанція. Це навіть не мережа, а певне мистецтво.

Коли підрозділ переводиться і проводиться перше рекогностування, то спочатку ідуть розвідники, інженери і звʼязківці. Ще поки всі збираються, поки планують, ці люди отримують своє бойове розпорядження забезпечити зв’язком район проведення операції.

Безліч перешкод може виникнути під час планування і організації передання інформації з поля бою. Наприклад, вважається, що ретранслятори треба ставити на найвищих точках місцевості. А як тоді ці ретранслятори обслуговувати? А як дізнатися, що з ними щось трапилося? Хіба ставити людину, щоб вона дивилася на стовп і підливала бензин до генератора.

Саме тому начальник звʼязку обов’язково має бути креативною людиною з багатою уявою. Ця людина має досконало знати топографію і вивчити карту місцевості, проїхатися по цій місцевості, відчути її. Вибрати всі висоти, покрити всі низини. Продумати запасний звʼязок, при чому не один, а два чи три і подбати про секретність. Знайти ефективні рішення, щоб не дивитися на стовп і не підливати бензин. Зробити все, щоб поле бою було керованим.

Зрештою, хтось досі думає, що перебування командирів рот чи батальйонів на КСП на відстані 2−3 км від переднього краю допоможе нам ефективніше управляти військами і тримати фронт. Однак сучасні технології звʼязку дозволяють тримати поле бою керованим на суттєвій відстані від переднього краю.

Більш того, нові технології потребують більшої кількості персоналу в управлінні і більшого простору. Тому сьогодні нема потреби гнати пункти управління на передній край. Замість того треба краще дбати про їхню живучість. І отримання чи закупівля якісного звʼязку, зокрема зі США, може суттєво в цьому допомогти.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV