«Освітній Суп» для країни в кризі: як вчителі й діти у прифронтових регіонах надолужують освітні втрати
Рік за роком діти в Україні втрачають доступ до повноцінної освіти — через пандемію, війну, нестачу вчителів. Але навіть під обстрілами і сиренами навчання не зупиняється. У Дніпропетровській та Полтавській областях вчителі й учні взяли участь у програмі «Освітній Суп» громадської організації «Навчай для України» — і довели: освітні втрати можна подолати, якщо діяти разом.
Що таке освітні втрати і як вони впливають на життя дітей в Україні
Коли у 2020-му почалася пандемія, а у 2022-му — повномасштабне вторгнення, мільйони українських дітей втратили регулярність у навчанні. Частина з них опинилася за кордоном, інші — на тимчасово окупованих територіях чи регіонах з постійними обстрілами. Деякі — просто втратили мотивацію.
Освітні втрати — це не лише про пропущені теми з математики чи фізики. Це втрачені навички навчання, занижена самооцінка дитини, бар'єри, які ускладнюють її подальшу освіту й доросле життя. За оцінками дослідження CEPR, лише втрати в навчанні можуть зменшити людський капітал України на 0,9%, а їхні наслідки відчуватимуться аж до 2085 року. Це означає, що через прогалини в освіті нинішніх школярів у майбутньому зменшиться загальний рівень знань, навичок і продуктивності українців, що вплине на економічний розвиток країни протягом наступних десятиліть.
Саме тому громадська організація «Навчай для України», яка є частиною глобальної мережі Teach For All, що представлена у 63 країнах світу, створила програму «Освітній Суп» — серію онлайн- та офлайн-занять для школярів із використанням тьюторингового підходу.
«У дитини з’явився блиск в очах»
Поліна Василега — координаторка «Освітнього Супу» у Дніпропетровській області. За час існування програми, яку, реалізує ГО «Навчай для України» за підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні та за фінансування Глобального партнерства заради освіти (GPE), вона відвідала десятки шкіл і побачила сотні історій, які доводять: підтримка вчителя може змінити не лише оцінки, а й світогляд дитини. Поліна згадує моніторинговий візит до школи на Дніпропетровщині, який збігся з обстрілом.
«Ми були ввечері в укритті, а тоді ще блекаути були, в школі не було світла. Ми придбали ліхтарики, щоб заняття все ж відбулося. Учитель із дітьми — в одній кімнатці укриття викладав фізику. А інша вчителька приїжджала з іншого району цього міста на велосипеді — попри шахеди — щоб провести урок. Темрява, восьмий-дев'ятий клас. Масляна лампа, телефони, ліхтарики. А діти навіть додому йти не хочуть. Вчитель підсвічує їм телефоном скляну призму й показує оптику спектру. Діти дивляться, як „літає пташка“, а в мене мурахи по тілу».
Учні були занурені в навчання попри все, згадує пані Поліна.
«Це неймовірно. Вчителі стають справжніми велетнями, на плечах яких дитина може відчувати себе у безпеці. У них з’являється блиск в очах. Навіть під час сирен, блекаутів й обстрілів».
Тьюторинг передбачає заняття в мінігрупах або індивідуально, що дозволяє враховувати рівень знань дитини, будувати довіру та давати час. У межах програми «Освітній суп» учителі державних шкіл пройшли спеціальне навчання й провели по 24 додаткові заняття з основних предметів — української, англійської, математики, історії, хімії та фізики.
«Ми вчимо дітей не лише тем. Ми вчимо вчитися. Один із ключових компонентів — показати, що помилятися — нормально. Що успіх — це зусилля, а не ідеальність. Що підказка — це шлях, а не слабкість. І коли дитина підносить руку вперше, коли починає питати, коли вчитель бачить той самий блиск в очах — от саме тоді ми розуміємо, чому цей проєкт важливий».
Гімназія під сирени: як навчають у Сурсько-Михайлівці
Сурсько-Михайлівська гімназія розташована понад 80 км від лінії фронту. Попри близькість до зони бойових дій, тут не зупиняється навчання. Учителька англійської мови Тетяна Колєсник щойно завершила 24 додаткові заняття в межах програми «Освітній Суп».
«На старті здавалося, що буде важко — щодня в укриттях проводити заняття, ще й наприкінці навчального року. Але практика показала: діти приходили із задоволенням, навіть під час канікул. Їх не треба було змушувати — вони чекали цих уроків», — згадує Тетяна.
Вона вела дві невеликі групи: одну — з учнями 5-го класу, іншу — змішану, де були діти з 6−8 класів. Відбір був за простим, але важливим критерієм: освітні втрати — ті, хто не міг читати англійською, уникав участі в уроках або мав низьку мотивацію. Уже за кілька тижнів робота дала плоди.
«Ми починали уроки з „криголамів“ — легких вправ на емоційне розслаблення. Наприклад, вибрати вишиванку з картинки й пояснити, чому саме ця. Далі — англійська: говоріння, аудіювання, письмо. Обов’язково — рефлексія на початку і в кінці заняття. Діти говорили, як себе почувають, і поступово вчилися це робити англійською», — пояснює вчителька.
Особливий акцент — на індивідуальному підході. У класах, де по 28 учнів, це майже неможливо. А в тьюторських групах по 8−11 дітей — цілком реально.
Її учениця, дев’ятикласниця Марія Авраменко, каже, що на таких заняттях легше «вловлювати сенс» і «не соромно ставити запитання». Марія займалась у групі з учнями різного віку, але каже, що це не заважало — навпаки, допомагало:
«Було цікаво, що ми всі з різних класів, але це якось навіть об'єднувало. Група маленька, 11 людей — тому вчителька встигала всім пояснити. Було багато ігор, ми навіть обирали, ким себе сьогодні почуваємо, — це розслабляло, і не було страшно говорити».
Директорка гімназії Наталія Кравченко підтверджує:
«Коли діти хочуть ходити на додаткові заняття — це вже перемога! У нас школа невеличка. І я дуже хвилювалась, що вони взагалі не будуть ходити. Бо вже літо, канікули і їм більше хочеться гуляти. Але я помилялась. Учні не просто відвідували заняття, вони не хотіли зі школи йти, просилися ще посидіти й позайматися».
Сама Тетяна каже: учні дивували. Один із них — Кирило, п’ятикласник, який лише нещодавно перевівся в школу — спершу мовчав, а потім став найактивнішим на уроках:
«За 24 заняття він так виріс, що я сказала: якби виставляла річну оцінку, то це була б тверда дев’ятка. А головне — він повірив у себе. Навіть сам сказав: „Англійська — це як математика, тільки формули інші“».
Лохвиця: коли проєкт об'єднує всю школу
У Лохвиці, що на Полтавщині, до «Освітнього Супу» долучилися майже сто учнів. Ініціатором участі став директор школи Микола Сколота: саме він запропонував команді реалізувати проєкт і допоміг педагогам сформувати групи, розподілити предмети та обговорити формат занять.
«Ми проаналізували, де найбільше освітніх втрат, і зосередилися на базових предметах — українській мові, математиці та історії України. Це ті напрями, де, за моніторингом, діти потребували найбільше підтримки, — розповідає директор. — Спочатку не всі діти охоче йшли. Але вже після першого чи другого заняття батьки почали звертатися самі: „А можна й нашу дитину долучити?“ Це був найкращий сигнал — значить, спрацювало».
За словами директора, ключовим враженням від «Освітнього Супу» стало те, що програма не виявилася формальністю.
«Це не про конкурси „для галочки“. Це практична і корисна ініціатива, без пафосу й декоративних умов. Це була цілісна система — з рекомендаціями, підтримкою, структурою. Ми побачили, що навчання може стати джерелом інтересу, а не лише обов’язком».
Окрім освітніх результатів, команда школи відзначила зміни у спілкуванні між дітьми й учителями — більше довіри, більше ініціативи, більше уваги до особистих потреб дитини.
«Освітній Суп» не тільки допомагає наздогнати теми — він може змінити траєкторію життя. Випускниця Софія Бугрій долучилася до програми з української мови після тривалого періоду хвороби, що спричинив прогалини в знаннях.
«У нас була група з 12 учнів, а заняття вела моя класна керівниця, — розповідає Софія. — Я з нею працювала і на уроках, і додатково. Тому української мови на тиждень у мене було багато — і це дуже допомогло».
У результаті Софія склала НМТ з української майже бездоганно — лише три помилки й 186 балів. А головне — не втратила віру в себе. Тепер вона планує вступати на філологічний факультет — у Києві або Одесі.
Освіта як фундамент відновлення: що кажуть дослідники
Поки українське суспільство тримається на взаємопідтримці та стійкості, менш очевидною, але не менш важливою залишається інша загроза — втрата знань і навичок у мільйонів дітей. Йдеться не лише про поточне відставання у математиці чи читанні. Це — довготривалий ризик для економіки, ринку праці та національної безпеки.
Дослідження «The Labour Market in Ukraine: Rebuild Better» прямо вказує: компенсаторне навчання — одне з ключових завдань для післявоєнної реабілітації, і йому має бути приділено не менше уваги, ніж фізичному відновленню інфраструктури.
Саме у такому фокусі варто сприймати програму «Освітній Суп» — не як короткострокову акцію, а як наочну модель майбутньої національної політики: індивідуалізація підходу, навчання вчителів, освітній супровід дітей у кризі. Це стратегія, яка, якщо масштабувати її на всю країну, зможе зупинити розмивання людського потенціалу України.
«У нас дуже багато дітей, які відчувають себе невидимими в школі. Але якщо поруч є безпечний дорослий, який бачить сильні сторони, який не тільки навчає, а й підказує вектор, — тоді дитина змінюється. Вона починає вірити в себе. І це — те, що формує людину на роки вперед, — каже координаторка проєкту Поліна Василега. — Цей проєкт не тільки про дітей. Це і про вчителів. Бо багато хто із нас після тренінгів виходив із відчуттям: „Я розумію свою цінність. І цінність кожної дитини“. Це філософія, яка базується на людяності, на емпатії — і вона змінює не тему уроку, а стосунки в класі. А значить, і майбутнє».
Чому це не точкове рішення, а стратегія змін
ГО «Навчай для України» впроваджує тьюторинговий підхід ще з 2022 року. Окрім роботи з дітьми, організація проводить навчання для вчителів, щоби ті продовжували використовувати ці інструменти навіть поза проєктом. Це — системна робота на випередження наслідків освітніх втрат.
Компенсаторне навчання має стати однією з ключових реформ у повоєнному відновленні. І саме програми на кшталт «Освітнього Супу» можуть стати основою для цього.
Як долучитися
Щоб зареєструвати дитину на майбутні додаткові заняття проєктів, заповніть коротку форму зацікавлення за посиланням: